Чи може мавпяча віспа з’явитися в Україні

У Нігерії 30 травня зафіксували першу смерть від мавпячої віспи. Станом на 1 червня, у світі зафіксували понад 170 захворювань у 19 країнах світу. Що це за хвороба та чи може вона з’явитися в Україні, “Українському радіо: Чернігівській хвилі” (інформує Суспільне. Чернігів) розповіла лікарка-інфекціоністка міської лікарні №2 Тетяна Жабко. Далі – з її слів.

Чи добре відома ця хвороба?

Це давня хвороба, наскільки можна так сказати. Перші відомості почали з’являтися ще у ХІХ столітті. Тоді виявили захворювання у мавп. В той час у тварин був досить високий відсоток смертності. У 1958 році у Копенгаген (Данію) завезли дві групи мавп протягом п’яти місяців. Це був інститут сироваток, мавп привезли для досліджень. В них тоді виявили хворобу, при тому, що ці групи не були пов’язані між собою. Наступного року було встановлено новий вірус – вірус мавпячої віспи. Її назвали “Копенгаген”.

Вважали, що мавпячою віспою люди не хворіють, тому що ті вчені, які працювали з цими групами тварин, не захворіли. Але, коли продовжили дослідження, встановили от що.

Є така хвороба – натуральна віспа. Дуже древня хвороба – відома ще з ІІ тисячоліття: сильні спалахи, висока смертність. Звісно, люди боролися з нею і знайшли єдиний метод – вакцинацію.

Ця вакцинація проводилась до 1980 року. А потім ВООЗ повідомила, що випадків натуральної віспи більше немає, і вакцинація повністю припинилася.

Тому ті працівники, що мали справу з мавпами у 1958 році, й не хворіли, бо мали цю вакцину. В 1970 році вперше на мавпячу віспу захворіла людина в Заїрі (нині – Республіка Конго).

Де народилася ця хвороба?

У центральній та західній Африці.

Чому хвороба почала поширюватись серед людей?

Тому, що з’явився прошарок не імунного населення. Якщо не вакцинуються люди з 1980 року – поступово послаблявся імунітет, і захисту в людей немає. Тому ми і маємо на сьогодні мавпячу віспу.

В чому різниця між натуральною та мавпячою віспою?

Багато дуже схожого. Відмінність тут більше в клінічних проявах. Також після натуральної віспи у людини на шкірі залишаються величезні дефекти: кірочка та рубці. А після мавпячої віспи вони не так помітні, бо міхури з гноєм, які утворюються, не так глибоко проникають в шкіру. Через це інтоксикація дещо менша.

Коли починається мавпяча віспа – першими реагують лімфатичні вузли. Збільшуються. Вони можуть так само нагноюватися, там також утворюються міхури.

Штами

Є штам центральної Африки та західної. Штам центральної Африки проходить у більш тяжкій формі й має більший відсоток смертності.

У західній частині континенту ця хвороба набула статусу ендемії – хвороби, притаманної конкретному регіону. Як грип – люди хворіють, одужують і отримують імунітет на все життя. Але там не велика кількість людей заражена.

Від чого залежить важкість протікання хвороби?

Враховуючи, що ми зараз усі невакциновані, це залежить від багатьох факторів. Від кількості вірусу, який надійде до організму, від його імунітету, якості життя та доступу до медичної допомоги.

Показово, що в Африці хворіє сільське (бідне) населення.

Як передається хвороба?

Повітряно-крапельним шляхом, контактним, від матері до дитини, через кров. Важливо розуміти, що вірус є в усіх біологічних рідинах інфікованого організму.

В основному, люди заражаться від мавп через те, що тримають їх біля себе, щоб вживати в їжу. Прибираючи в клітках, під час інших контактів – якщо гній з міхура на шкірі мавпи потрапив на шкіру, слизову чи на рану людини – відбулась передача вірусу.

До речі, джерелом зараження можуть бути й гризуни.

Інкубаційний період

В середньому – 12-14 днів від моменту зараження до проявів.

Симптоми

Говоримо зараз про середнє чи важке протікання.

Захворювання завжди починається гостро: висока температура тіла, лихоманка.

Ломота в суглобах, у м’язах спини. Болить часто поперек. Це за рахунок набряку спинного мозку.

Може бути нудота й блювота. Катаральні прояви – наприклад, біль в горлі.

Це все – початок захворювання, який триває чотири-п’ять діб.

Потім з’являється висипка. Вона йде згори вниз, тобто спочатку з’являється на обличчі, потім – на долонях. Грудна клітина, живіт, нижні кінцівки і спина.

Висипка має характерний вигляд. Спочатку з’являється червона плямка – папула. Днів через два на її місці з’являється міхурець – везикула. При вітряній віспі цей міхурець – однокамерний. А при мавпячій віспі він крупний – до п’яти міліметрів, і стінка досить щільна. Якщо її проколоти, то виділення будуть незначні. Цей міхурець усередині має таке пупковидне вдавлення.

І в цей період у людини може наступити період оманливого полегшення: спадає температура, покращується самопочуття. Висипка не чешеться й не болить.

Міхурці з’являються не тільки на шкірі, а й на слизових. Очі страждають, це може бути й слизова шлунково-кишкового тракту.

Далі утворюється гнійник. Це відкриті рани, туди приєднуються бактерії. І виникають неприємні відчуття. Тут знову піднімається температура, з’являються головні болі, можуть бути марення.

Коли ці гнійники підсихають – утворюється кірка, яка підсихає, відпадає і утворюється рубець. Потім починає знижуватися температура і наступає одужання.

Хвороба загалом при мавпячій віспі триває близько трьох тижнів.

Ускладнення

Може бути зараження крові через гнійники. Через те, що бактерії потрапляють в кров, там з’являється багато токсинів, від яких людина може загинути.

Як лікують мавпячу віспу?

Якщо це легка форма – імунітет може впоратися самостійно. Якщо більш тяжка – це медикаментозне лікування та вакцинація. Вакцини від мавпячої віспи є.

Чи мають шанс не захворіти ті, хто були провакциновані до 1980 року?

Було б добре так думати, але. Від натуральної віспи щепили новонароджених дітей. І потім щеплення проводились кожні п’ять років – ревакцинація. Й це тривало до 50 років. Якщо цього не проводили з 1980 року – велике питання, чи залишився той імунітет у людей.

А от якщо людина перехворіла – це пожиттєвий імунітет.