Поліція розслідує обставини смерті Михайла Митька

Відхід із життя лікаря з півстолітнім стажем зазвичай супроводжується словами пам’яті та вдячності за наукові здобутки й тисячі врятованих пацієнтів. Проте трагічна загибель Михайла Митька у березні цього року перетворилася на резонансну подію для всієї Чернігівщини, оголивши чимало болючих питань щодо якості надання медичної допомоги.

Відомий стоматолог-хірург і викладач помер у стінах КНП «Чернігівська міська лікарня №2» не через вікові захворювання, а внаслідок ускладнень після планової операції, яку виконував завідувач урологічного відділення Юрій Кудрявцев. Як наголошують рідні померлого, фатальною причиною став перитоніт, симптоми якого, на їхнє переконання, були повністю проігноровані лікуючим лікарем і черговим медичним персоналом.

Замість прозорого діалогу та внутрішнього розслідування сім’я зіткнулася з глухою стіною бюрократичного замовчування та відмовою надати повну інформацію про лікування. Така позиція лікарні змусила близьких шукати справедливості у правоохоронних органах.

Частина І. Поліція відкриває провадження: хірургам інкримінують ст. 140 КК України

Реакція правоохоронців, варто відзначити, не забарилася: вже 11 червня 2026 року Чернігівське районне управління поліції офіційно зареєструвало кримінальне провадження, вивівши справу з площини кулуарних домовленостей на рівень офіційного слідства.

У витязі з Єдиного реєстру досудових розслідувань зафіксовано чітку та безкомпромісну правову кваліфікацію події:

• Провадження № 12026270340001330 (зареєстроване 11 червня 2026 року о 14:19).
• Стаття: ч. 1 ст. 140 КК України — неналежне виконання професійних обов’язків медичним працівником.
• Підстава: заява дружини померлого Людмили Митько щодо злочинних дій лікарів Чернігівської міської лікарні № 2.

Поява цього запису в Єдиному реєстрі досудових розслідувань аж ніяк не гарантує справедливості. У наших реаліях відкриття кримінального провадження зовсім не означає, що справу не спробують спустити на гальмах чи розвалити десь у тихих кабінетах. Проте тепер слідчі та прокурори принаймні позбавлені можливості робити вигляд, що нічого не сталося. Вони зобов’язані провести весь комплекс слідчих дій: вивчити документи, призначити експертизи та допитати персонал.

Звісно, наскільки неупередженим буде це розслідування за участі місцевих «недоторканних», — питання залишається відкритим, але відтепер фігурантам справи вже явно не до сміху. У разі ж доведення вини у суді відповідно до частини першої статті 140 Кримінального кодексу України («Неналежне виконання професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником») їм загрожує покарання — від позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років до виправних робіт на строк до двох років, обмеження волі на строк до двох років або позбавлення волі на той самий строк.

Частина II. Міське управління охорони здоров’я: чому Ольга Малець послужливо покриває лікарню Кухара

Але перш ніж звернутися до правоохоронців, родина Митьків намагалася з’ясувати обставини трагедії суто в медичному середовищі — розібратися по-людськи та отримати пояснення. Шукаючи захисту й хоч якоїсь управлінської реакції на трагедію, рідні звернулися до профільного управління охорони здоров’я Чернігівської міської ради. Проте натомість отримали прогнозовано обережну відписку.

Як випливає з тексту відповіді, заступниця начальника управління Ольга Малець одразу ж убезпечила відомство від будь-якої відповідальності, прикрившись зручною відсутністю повноважень: мовляв, міське управління не має права проводити клініко-експертні комісії — це компетенція обласного рівня.

«Управління не наділене повноваженнями щодо проведення засідань клініко-експертних комісій з оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування. Ці функції здійснюються комісіями при органі обласного рівня», — з відповіді Управління охорони здоров’я Чернігівської міської ради (підписано Ольгою Малець).

Проте за цією бюрократичною відпискою ховається значно промовистіша реальність. Будь-які спроби знайти правду в міському управлінні приречені на провал, адже Ольга Малець не здатна піти проти свого справжнього керівника. У медичних кулуарах Чернігова добре знають, що Малець — фігура суто номінальна.

Справжнім «сірим кардиналом» міської медицини є генеральний директор тієї самої лікарні № 2 Владислав Кухар. Саме під його негласним патронатом функціонує вся ця система, тож навряд чи підпорядковане управління наважиться хоч у чомусь звинуватити лікарню свого патрона.

Не маючи повноважень проводити об’єктивну експертизу, відомство Малець охоче бере на віру результати внутрішнього «розслідування», яке провела сама ж лікарня Кухара. А вершиною цинізму цієї паперової відписки стало традиційне протокольне співчуття родині, написане на тлі повного відфутболювання їхніх скарг та спроб захистити честь загиблого лікаря.

«За результатами перевірки встановлено, що стаціонарна медична допомога пацієнту надавалася у повній відповідності до чинних стандартів, клінічних протоколів та галузевих нормативних документів… Підстави для визнання факту неналежного чи несвоєчасного надання медичної допомоги відсутні», — йдеться у відповіді за підписом Ольги Малець.

Виходить класична кругова порука: лікарня під керівництвом Кухара сама себе перевірила, сама себе виправдала, а номінальна Малець послужливо підписалася під цим зручним вердиктом. Проте в цій же відповіді є промовиста деталь, яка розкриває справжній стан речей. Чиновники лише рекомендували адміністрації провести з персоналом урології роз’яснювальну роботу «щодо дотримання етичних норм та деонтологічних принципів». Звісно, на думку відомства, пацієнт помер за всіма протоколами — от тільки чомусь перед смертю персонал настільки «етично» ігнорував хворого, що це змусило міську владу окремо виправдовувати лікарську деонтологію.

Частина III. Блокування правди: як лікарня Кухара ховає кінці у воду

Але якщо міське управління на чолі з номінальною Малець просто намагалося м’яко відмахнутися від офіційних звернень родини загиблого, то в самій лікарні № 2 обрали стратегію відвертого й цинічного замовчування. Головною перешкодою для родини, яка знову й знову намагалася достукатися до адміністрації закладу, стала категорична відмова надати медичні документи про те, як насправді лікували заслуженого медика та які дії медичного персоналу передували його смерті.

За підписом того самого «сірого кардинала» української медицини в Чернігові — генерального директора Владислава Кухара — родина отримала папірець із відмовою видати елементарну виписку з історії хвороби. Логіка лікарні вражає:

«…видача виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого… за формою № 027/о родичам померлої особи чинним законодавством України не передбачена», — відрубав Кухар.

Складається враження, що юридична підтримка Чернігівської міської лікарні № 2 під час підготовки цієї відписки свідомо вдалася до маніпуляцій, спекулюючи на недосконалості законодавства. Будучи чудово обізнаними, що українське законодавство не містить прямої норми, яка передбачає видачу медичної документації родичам померлих, чиновники від медицини цинічно використовують цю ситуацію на свою користь: поки пацієнт живий — медична таємниця належить йому, а після смерті вони просто «ховають кінці у воду», прикриваючись інструкцією МОЗ щодо форми № 027/о та власноруч вигаданими бар’єрами.

Водночас команда Кухара свідомо забуває, що їхні цинічні маніпуляції з лікарською таємницею не витримують зіткнення з реальністю офіційно відкритого кримінального провадження № 12026270340001330. Ба більше, стаття 39 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» та стаття 285 Цивільного кодексу України гарантують членам сім’ї право отримати інформацію про причини смерті близької людини, а правоохоронні органи в межах досудового розслідування зобов’язані вилучити всю необхідну медичну документацію на законних підставах.

Михайло Митько: людина-епоха та стоматолог від Бога

Для Чернігівщини ім’я Михайла Степановича Митька давно стало символом справжнього професіоналізму та щирої відданості своїй справі. Його життєвий шлях — це історія людини, яка повністю присвятила себе медицині. Народившись у 1949 році на Козелеччині, у селі Шуляки, він пройшов школу життя й професійного становлення: починав фельдшером у сільському медпункті після закінчення столичного медичного училища, а згодом став визнаним майстром хірургічної стоматології.