Юна бранка підвалу в Ягідному пройшла реабілітацію

“Я боялася всього” — 12-річна Аня може знову зайти у підвал в Ягідному, де її та ще 366 людей примусово утримували росіяни. Може відверто розповідати, що з нею сталося, жити з цим досвідом і допомагати одноліткам. Дівчинка стала учасницею програми — понад пів сотні дітей з різних куточків країни, які втратили батьків або пережили окупацію, протягом місяця перебували в Іспанії та щодня отримували психологічну терапію. Заснувала реабілітаційний табір для дітей киянка Оксана Лебедєва.

Ані Козаченко 12 років. Вона живе у селі Ягідне, що поблизу Чернігова. 3 березня російські війська окупували село.

Аня Козаченко. Аня Козаченко. Фото: Суспільне Чернігів

“Це було 3 березня. Десь четверта година дня, ми почули вибух і вирішили спуститися до підвалу, який був вдома. Ми вимкнули світло, телефони й сиділи тихо. Ближче до ночі, вони зайшли… І так хотіли виламати двері, але вже ввечері, вони їх зламали, сказали: «Тут хтось є? Або кинемо гранату». Ми вийшли, сказали, що тут є діти. Нас перерахували. Потім на ранок, 4 березня, нам сказали, що можна вийти, попити чаю, таке… Ми вийшли. У квартирі вже було все розламано. Їх теж було багато у квартирі. Потім зайшов один військовий і сказав: «Збирайте теплі речі, ви йдете у підвал школи». Ми йшли, щойно зайшли в підвал, почався дуже сильний великий обстріл, і ми тут залишились. Потім почали приводити ще людей, іще й іще…”

Майже місяць 366 місцевих жителів примусово утримували у підвалі школи.

Люди в підвалі школи в Ягідному. Березень 2022 року. ФОТО: учасників подій

На першому поверсі, просто над цивільними, росіяни розташували свої штаб та шпиталь.

У цій кімнаті ми перебували 28 днів. Сорок людей. Десь спали на ліжках діти з мамами, в основному всі сиділи. Були дуже опухлі ноги.

Підвал школи в Ягідному. ФОТО: Суспільне Чернігів

Наймолодшому бранцю підвалу було півтора місяця, найстаршому – 93 роки. Тут вони спали, їли та вмирали… У приміщенні підвалу здебільшого через задуху померли 11 людей.

Прізвища вбитих людей. ФОТО: Суспільне Чернігів

“Кожен день до нас приходили й казали, що «пів України здалося, скоро ми візьмемо Київ». Що всі області практично здалися без бою, й вони майже виграли. Це дуже сильно запам’яталося, це дуже сильно залишилося в моїй пам’яті, ці слова”.

Росіяни покидали Ягідне поспіхом. Це відбувалося 30 березня.

Додому Аня та її родина повернулися лише наступного дня – боялися обстрілів.

“Коли ми зайшли на цю вулицю – я її не впізнала, мені було лячно. А зайшовши у квартиру, я хотіла якнайшвидше вийти звідси. Тут було темно, вікна заставлені меблями. Мені було дуже страшно виїжджати за межі навіть села. Я боялася кожної тривоги. Я боялася всього”.

Одна з кімнат у квартирі Ані. ФОТО: Аня Козаченко

У грудні Аня потрапила до освітньо-оздоровчого табору Gen Camp на південь Іспанії. Ініціативу у квітні минулого року заснувала киянка Оксана Лебедєва.

“Наша місія – це мінімізація психологічних наслідків для наших дітей та всього нашого населення, що були завдані внаслідок російської агресії в Україні”, – розповідає засновниця Gen Camp.

Засновниця Gen Camp Оксана Лебедєва. ФОТО: Суспільне Чернігів

Табір мав уже дві зміни. Тут психотерапевти, педагоги та тьютори протягом місяця працюють із дітьми з різних куточків країни, які мають травматичний досвід, пов’язаний з війною: втратили батьків або пережили окупацію.

“Травма спрацьовує таким чином: ніби цементує людину в тут і тепер. Коли минуле не важливе, а майбутнє не можливе. Для того, що будувати майбутнє України, щоб кожна дитина могла працювати, могла мріяти, могла навчатися, рухатися вперед, розвиватися – травма має бути опрацьована”, – розповідає керівниця психологічного центру “Рівновага”, кандидатка психологічних наук Оксана Шльонська.

Керівниця психологічного центру “Рівновага”, кандидатка психологічних наук Оксана Шльонська. ФОТО: Суспільне Чернігів

Проєкт реалізовують за гроші меценатів та під патронатом Першої Леді Олени Зеленської. Зі страхами та нав’язливими думками тут працюють за авторською програмою кандидатки психологічних наук Оксани Шльонської. Щодня діти мають групові та глибинні індивідуальні сесії психотерапії, в ігровій формі закріплюють результати. Так, наприклад, однією з вправ була “ярмарок страхів”: діти розмірковували, навіщо їм потрібні страхи, відпускали їх, лишаючи собі обережність. Паралельно психологи працювали з батьками та опікунами, розповідає Оксана Шльонська.

“Я впевнена, що діти, які отримали допомогу, вони мають дуже великі шанси не до виходу в посттравматичний стресовий розлад, про який зараз багато кажуть, а до такого явища, і я сподіваюсь, що таких випадків буде багато в Україні, як посттравматичне зростання”.

Діти в таборі в Іспанії. ФОТО: ТСН

“Це нам ніколи не забудеться. Але там допомогли прийняти цей факт та продовжувати жити з ним. Щоб він далі не став глибше, далі не розвинувся”, – говорить Аня Козаченко.

Після реабілітації дівчина після реабілітації в таборі не лише може відкрито говорити про пережите, вона навчилася заспокоювати себе та допомагати іншим.

Актуалізовані та авторські програми з лікування дитячої психотравми громадська організація Gen Ukrainian передає в МОЗ, для використання їх в подальшій реабілітації дітей в Україні, говорить Оксана Лебедєва.

Діти в таборі в Іспанії. ФОТО: ТСН

“Треба масштабувати до Міносвіти, Мінздоров’я. Вводити спеціальні предмети: як допомогти собі та іншим, що таке стрес, що таке панічні атаки, що таке страх. Це треба пояснювати зараз, як математику”.

У 2024 році ГО Gen Ukrainian провести до шести змін у таборі, забезпечивши реабілітацією 300 українських дітей віком від семи до 14 років.

Аби отримати допомогу та стати учасником табору, необхідно заповнити анкету на сайті та пройти співбесіду з куратором проєкту.

Фото: Суспільне Чернігів