Масаж і мануальна терапія: в чому різниця і чим небезпечні, — пояснюють фізичні терапевти.
Які види масажу є небезпечними і чим саме? Чи є мануальна терапія масажем і як до неї ставляться фахівці і лікарі? Про що не має боятися або соромитися запитувати клієнт або пацієнт майстра масажу і що саме має насторожити і замислитися? Чи слід довіряти саме цьому масажисту? Чи повинен будь-який масажист мати спеціальну або медичну освіту та хто саме має навчати фізичних терапевтів, реабілітологів та майстрів естетичного масажу? Де починається та де закінчується зона відповідальності не лише масажиста, а й самого клієнта — в програмі “Праймвечір. Акценти” в ефірі Українського радіо “Чернігівська хвиля” розповіли подружжя фізичних терапевтів В’ячеслав та Інна Титаренки.
Нагадаємо, у січні 2023 року чернігівську масажистку визнали винною у вбивстві через необережність під час проведення процедури масажу. Жінку засудили до двох років позбавлення волі. Комісійна судово-медична експертиза встановила прямий причинно-наслідковий зв’язок між спричиненим ушкодженням і настанням смерті.
Ця подія сталася майже п’ять років тому, у квітні 2018 року, коли під час сеансу масажу майстер Вікторія Гапоненко зробила маніпуляцію пацієнтці Тетяні Бенько, через що згідно з висновками судово-медичної експертизи жінка отримала травму хребта та пошкодження спинного мозку. Це спричинило набряк мозку головного й внаслідок цього Тетяна Бенько померла в лікарні на сьому добу після процедури масажу. Тоді прокуратура повідомила про підозру масажистці Вікторії Гапоненко, жінці інкримінували вбивство з необережності. Слідство тривало три роки.
Які види масажу бувають безпечні, а які ні?
В’ячеслав Титаренко каже, що питання не в безпечності чи небезпечності певного виду масажу. Масаж – це як засіб впливу на організм людини й будь-який вплив у руках неосвіченої, недосвідченої людини може бути небезпечним. То як скальпель хірурга: у руках професіонала він може врятувати життя, а в руках дилетанта нашкодити.
Яка освіта має бути в масажиста?
У масажистів, які працюють в сфері реабілітації повинна бути, як мінімум, середня медична освіта та курси спеціалізації або це повинен бути бакалавр з фізичної терапії. Якщо ж це майстер, який працює в сфері СПА-послуг, естетичного масажу, то це може бути людина без спеціальної освіти, але після спеціальних курсів. Але щодо спеціальні курсів, то тоді постає питання: хто на них має викладати? А на таких курсах мають викладати знову ж таки люди, які мають певний досвід роботи в цій сфері та певну освіту.
Інна Титаренко додає, що дуже важливе питання щодо фахової підготовки викладачів курсів масажу.
Частіше записуються на курси і питають, скільки занять але майже не запитують, хто викладач. Обов’язково, треба питати хто викладач на курсах, бо ця людина повинна мати медичну освіту, досвід роботи в медичних установах, щоб вона могла навчити масажу. І навіть, якщо це стосується естетичного масажу, то людина, яка викладає, наприклад, естетичний масаж, повинна мати освіту необхідну для викладання. На жаль, у нас дуже багато викладачів без спеціальної фахової освіти, які просто вважають чомусь, що вони можуть викладати. А потім і виходить, що люди, які закінчили ці курси, по-перше, не навчені робити масаж правильно клієнтам (залишають синці, наприклад,після антицелюлітного масажу), по-друге, не навчені бути масажистами щодо правильної поведінки свого тіла: вони неправильно використовують свої суглоби, спину тощо. Масажист – це дуже важка професія, але ж питання в тому, як тебе навчили.
Чим масаж може нашкодити?
Масаж – це робота з м’якими тканинами, пояснює В’ячеслав Титаренко.
Якщо його правильно робити, то, в принципі, дуже важко нашкодити. Але дуже часто масажисти виходять за рамки саме масажу, намагаючись додати певні процедури, які вже не є масажем. І це вже небезпечно. Це от якраз той випадок про який ми говоримо. По-перше, це непрофесіоналізм, а по-друге, це коли людина намагається робити те, що вона не має права робити.
Що означає вийти за рамки? Масажист повинен працювати із м’якими тканинами, а не з суглобами. Часто-густо у нас думають, що якщо це лікувальний масаж, то в спині має щось похрустіти. Іноді, при виконанні розминаючих рухів, відчувається легке прохрустування, особливо в районі грудної клітини. А іноді роблять процедури, які називаються мануальна терапія. А це вже вплив на нем’які тканини, а на кісткові сполучення.
Масаж у нас використовується як у реабілітації (тобто це медичні заклади, реабілітаційні), так і в салонах краси, фітнес-клубах. Це два основних напрямки, які дещо відрізняються. Перший – лікування та реабілітація, другий – оздоровчий напрямок: СПА-послуги, або естетичний масаж. І в одному, й в іншому випадку – це можуть бути різні майстри, з різною освітою.
Мануальна терапія – це небезпечно!
Наприклад, у Європі будь-яка терапія, яка виконується руками, називається “Мануальна терапія”. Якщо перекласти дослівно, мануальний масаж – це масаж руками. Це гра слів і її часто невірно трактують.
А мануальна терапія, це – не масаж. Це маніпуляції, які призводять до певного зміщення кісток. Наприклад, коли роблять нахили голови і відбувається хруст. Ось це і виходить за рамки масажу. І це вже надзвичайно небезпечна процедура для здоров’я і життя. Особливо в руках “недоука”, який думає, що він щось вміє. Я не рекомендую захоплюватися такою терапією. І її має проводити тільки підготовлений майстер.
Зі слів завідувача нейрохірургічного відділення Чернігівської обласної лікарні Геннадія Дубіни, в їх відділенні жоден лікар не практикує масаж чи мануальну терапію.
“І не через те, що йому хтось забороняє, а через те, що наші лікарі бачать чисельні травми, ускладнення і порушення функцій нервових стовбурів після подібних маніпуляцій. Якщо пошкоджуються нервові закінчення, то йде втрата функції. Найпростіша – втрата функції, затерпання, оніміння. Потім з’являється порушення рухів. Треба завжди порадитися із фахівцем, пройти обстеження, тому що головний принцип медицини – не нашкодити”.
Яким має бути правильний масаж?
У нашому організмі є такий симптом як біль. Він завжди свідчить про те, що щось не так. Під час масажу не повинно бути нестерпного болю, коли людина лежить і терпить, радить В’ячеслав Титаренко.
Масаж – це не є болюча процедура. Навіть реабілітаційний, хоча в дуже рідких випадках буває, проте – це виключення. Можуть бути досить сильні больові відчуття, але треба завжди намагатися побудувати методику проведення процедури таким чином, щоби больові відчуття звести до мінімуму. Біль – це не корисно, це ілюзія якості. Болю, синців, або чогось на кшталт кропивниці також немає бути. Це можуть бути, як виключення, поодинокі випадки. Дуже невеличкі синці можуть бути не виражені.
Є види масажу, коли є й похлопування, і пощіпування, використовуються доволі сильні вібраційні тонізуючі прийоми. Але й вони мають бути достатньо приємними. Печія під час виконання прийомів свідчить про те, що є надлишок тертя по шкірі. Це не є правильно. Масаж – це не тертя по шкірі. Коли у людини виникає відчуття, що на шкірі щось горить – це ненормально.
Коли людина ставить запитання, вона вже може відчути, наскільки майстер упевнено дає відповідь. Відповідь має бути чітка, зрозуміла для клієнта. Це також сигнал щодо того, хто проводить масаж. Професіонал завжди може й на пальцях пояснити, що і для чого він робить.
Інна Титаренко додає, що є поняття «трошки боляче», коли боляче, але приємно. Коли м’язи розслаблюються, людина може відчувати легкі больові відчуття, але ж, якщо це біль, який вона починає терпіти – вона обов’язково має повідомити про це майстру.
Не треба соромитися казати, що боляче. Тоді масажист буде виконувати інакше. Але коли масажист, наприклад, розказує, що якщо боляче, то треба терпіти, адже то напружені м’язи. Це просто не професійно! Коли людина відчуває себе тістом, яке замішують, або відбивною, то це також має насторожити, цього не має бути. Масаж повинен бути приємним. А не таким, коли на антицелюлітний масаж дівчата йдуть, як на тортури.
Про що повинен запитати майстер?
Найперше, треба встановити причину, чому людина прийшла на масаж, чого вона хоче досягти завдяки масажу (щось вилікувати чи просто розслабитися), щоб масажист міг досягти цілі, яку людина ставить перед ним.
По-друге, повинна бути “Карта клієнта”, де заздалегідь прописаний певний перелік питань щодо стану здоров’я, якихось захворювань, імплантатів, перенесених операцій тощо. Людина заповнює цю карту клієнта, вказує, що нічого не приховала, про все повідомила і, якщо я раптом щось клієнт не зазначив, то відповідальність лежить повністю на ньому. Тож клієнт заповнює “Карту”, масажист ознайомлюється з нею і потім, вже щодо того переліку питань, може ставити якісь уточнювальні запитання щодо специфіки того чи іншого виду масажу (буває, що треба ще консультуватися з лікарем).
Наявність “Карти”, перш за все, це певний захист для масажиста, якщо клієнт щось приховав, а потім висуває претензії.
Тобто всі питання заздалегідь треба озвучити і проговорити.
Якщо майстер вас ні про що не запитує, то це має слугувати вам сигналом, який повинен змусити замислитися, до кого ви прийшли, каже В’ячеслав Титаренко.
Майстер у будь-якому випадку повинен щось спитати. Так не має бут, що людина просто прийшла, лягла й він їй робить масаж. Майстер має питати, чого хоче людина, з якою метою вона прийшла на масаж. Ну й, звісно, окрім цього, завжди треба спитати, чи турбує щось людину на цей момент, чи є якісь, десь больові відчуття. Якщо є, якщо не зрозуміло, чому вони є, то це вже не функція масажиста (тим більше, якщо в нього немає спеціальної освіти), з’ясовувати і, більш того, встановлювати діагноз. Це вже привід звернутися до лікаря.
Якщо є в людини сумніви, то, в принципі, вона може розвернутися й піти від масажиста або звернутися до свого сімейного лікаря і проконсультуватися з ним, чи варто взагалі робити реабілітаційний або естетичний масаж.
Як клієнту зрозуміти, яка процедура йому підійде?
Це може встановити або лікар, або майстер масажу повинен знати, на що саме має бути спрямований масаж і розуміти, який клієнт перед ним, чого він хоче, що – через певні хронічні хвороби – йому не можна робити. Тут потрібно ще врахувати можливі алергічні реакції на масажні масла. Ось тут і є актуальним питання існування “Карти клієнта”. Часом, коли фахівець досить досвідчений, він може і не запропонувати карту клієнта, наприклад, у тих, хто має базову медичну освіту. Такий фахівець може зібрати анамнез і без “Карти клієнта”, провівши опитування.
Чи завжди лікар має давати направлення на масаж?
Лікар має направити людину на реабілітаційний масаж. Можливо, це буде не тільки масаж. Це вже лікар визначить, що потрібно людині після встановлення діагнозу. Щодо естетичного масажу, то я б рекомендував консультуватися із лікарем перед цим, але це не є необхідним.
Можливо, це тільки втома після роботи, напруження м’язів. І в такому випадку можна не консультуватися. Але якщо незрозуміла причина, наприклад, болю, якщо больові відчуття виходять вже за рамки комфорту, то це вже, мабуть, привід з’ясувати причину.
Про що клієнт не має соромитися питати?
Він може питати майстра будь про що. Перші запитання: “Що ви зі мною робитимете? Як виглядатиме процедура?” Бо часом, як ми вже говорили, майстер виходить за рамки масажу. Можна запитати про освіту і це не буде порушенням етикету. Наприклад, якщо це інструментальний масаж, то треба обов’язково запитати, як саме обробляють той чи інший інструмент і як його використовуватимуть.
Масажисти не повинні використовувати в масажному кабінеті якісь дерев’яні прилади для багатьох клієнтів. Такі предмети неможливо продезінфікувати після того, як він торкався шкіри. Не достатньо потім його помити під водою, або напшикати АХД, бо дерево – то пориста структура і в порах накопичується бруд, а це потім, наприклад, середовище для грибків. Такі предмети мають бути індивідуальними і використовувати їх потрібно тільки тоді, коли клієнт вкритий простирадлом, рушником. Рушники і простирадла мають бути одноразовими.
Фото: Українське радіо “Чернігівська хвиля”
Дуже толково. Дякую!