Перший шприц придумав ірландець Френсис Ахмес

Нестерпний біль пацієнки – це головна причина, яка змусила Френсиса Ахмеса, лікаря з Ірландії,  замислитись над створенням приладу для введення ліків. Історія говорить, що десь у середині 50- ті роки XIX сторіччя до нього звернулася пацієнтка.

Жінка страждала на стріляючий біль обличчя, який медики називають невралгією трійчастого нерва. А таблетований морфін, який на той час вважали за панацею, перестав їй допомагати. Тоді Ахмес зробив декілька уколів підшкірно. Бо мав впевненість, що саме так морфін досягне точки нестерпного болю. Прилад лікаря мало чим нагадував сучасний шприц. Він  був безпоршневий, металевий.  Ліки подавалася виключно завдяки принципу гравітації через порожню голку. Змотана жінка нарешті могла заснути.

Шприц поступово вдосконалювався: в ньому з’явився поршень. Цю ідею втілив у життя шотландець Олександр Вуд. Це сталося в 53 році. Хоча французи вперто це не визнають. І праотцем поршневого шприця вважають свого краянина Шарля-Габріеля Праваса, який займався проблемою склерозування кровоносних судин.

А от назву такий прилад завдяки німцям. Сучасне слово “шприц” походить від німецького варіянта spritzen — «бризкати». Про що пише Вікіпедія.