Закупівлі Владислава Кухаря: розбиваємо міфи

Чернігівська  громадськість із великою збуреністю сприйняла інформацію про завищені ціни під час закупівлі ліків Чернігівською міською лікарнею №2. Свої дослідження опублікував всеукраїнський громадський портал “Наші гроші”. Зазначалося, що 5-го травня 2023-го року медичний заклад уклав угоду на закупівлю препаратів із компанією “Дойч-фарм” на суму понад 2 млн гривень. Ця угода була укладена без використання електронної системи та конкуренції, а ціни на препарати були вищими на 13-66% у порівнянні із цінами в аптеках.

У своє виправдання Владислав Кухар, гендиректор цього закладу, намагається переконати громадськість, що всі закупівлі були проведені з дотриманням законодавства, а ціни відповідають реєстру відомостей щодо граничних гуртово-відпускних цін.

Однак, як коментують наші експерти, поглянувши на дані заявленого контракту, відразу ж стає очевидним, що тут є серйозні основи для сумнівів.

Згідно із заявкою на закупівлю Чернігівська міська лікарня №2 уклала договір із ТОВ “Дойч-Фарм” на загальну суму 2 244 151 гривню. Основне питання тут полягає в тому, чому цей договір був укладений без проведення тендеру? Кухар стверджує, що це сталося за браком пропозицій під час першої процедури закупівлі. Згідно з його висловлюваннями торги були оголошені ще 11-го квітня, але не відбулися через відсутність пропозицій. 19-го числа відповідний звіт про це був опублікований у системі Prozorro. Крім того, усі вимоги законодавства були виконані. Однак це пояснення не переконливе, оскільки, за звичайними процедурами, у разі відсутності пропозицій проводиться повторний тендер або переговори з іншими постачальниками. Тому є підстави підозрювати, що тут могла мати місце недостатня ретельність або навіть умисна відмова проводити адекватний добір постачальника.

Найцікавішим питанням є вказані ціни на ліки, які значно перевищують вартість на ринку. Відповідно до заявленого договору лікарня закуповує 80 одиниць “Аладин-Фармак” за ціною 32,10 грн за упаковку, тоді як на ринку ціна на цей препарат значно нижча. Аналогічна ситуація спостерігається і з іншими препаратами, де ціна закупівлі є на 13-66% вищою, ніж ринкова ціна. Явно, що в такий спосіб лікарня переплачує значні суми за ліки, які могли бути придбані за набагато меншу вартість. Владислав Кухар намагається виправдати завищені ціни на ліки, але його пояснення не переконливі. Він стверджує, що лікарня закуповує ліки з максимальним строком придатності та враховує річну потребу закладу. Однак не наводиться жодних обґрунтувань, чому саме ТОВ “Дойч-Фарм” було обрано як єдиного постачальника, коли на ринку є інші компанії, які можуть задовольнити потреби лікарні. Така ситуація викликає підозру та ставить під сумнів використання прозорих та чесних процедур при виборі постачальників, а також відкриває можливість для існування корупційних схем.

Кухар також заявляє, що аптечні мережі не можуть забезпечити постачання ліків у необхідній кількості. Проте не наводяться достатні доводи цього твердження. Чому лікарня не організовує розгорнуту і прозору процедуру закупівлі, яка надасть змогу всім зацікавленим сторонам узяти участь, включно з аптеками, які можуть запропонувати кращі ціни? Брак такої ініціативи свідчить про небажання Кухаря діяти в інтересах громади та ефективно використовувати бюджетні кошти.

Кухар також стверджує, що аптечні мережі продають ліки зі знижками та з коротким терміном придатності, тож не можуть задовольнити потреби лікарень у великому обсязі. Проте це виправдання не має міцних аргументів. Кухар не наводить жодних доводів того, що аптечні мережі не могли постачати ліки з необхідним строком придатності або що їхні ціни були неприйнятними.

Владислав Кухар називає некоректним порівняння закупівельних цін на ліки між аптеками та Чернігівською міською лікарнею №2. Так, аптеки дійсно функціонують як комерційні підприємства, які мають свої власні витрати на закупівлю, зберігання та реалізацію лікарських засобів. Вони встановлюють ціни на основі цих чинників, а також із метою отримання прибутку. Водночас, закупівля препаратів у лікувальних закладах, зокрема міській лікарні №2, проводиться з використанням державних регуляторних механізмів для забезпечення прозорості та контролю над цінами. Ціни на ліки визначаються відповідно до Реєстру граничних гуртово-відпускних цін, що затверджений Міністерством охорони здоров’я. Цей регістр встановлює референтні ціни, які мають бути дотримані під час закупівлі препаратів для лікувальних закладів, що фінансуються з державного бюджету. Однак, експерти підкреслюють, що в цьому реєстрі вказані максимальні допустимі ціни, а не рекомендовані. Завищення цін на 13-66% порівняно з ринковими цінами свідчить про можливі зловживання або неправомірні дії. Крім цього,  Кухар чомусь не наголошує, що лікарні, які мають великі обсяги закупівель, можуть дістати знижки або умови постачання, які відрізняються від тих, що доступні аптечним мережам. Це пов’язано з масштабами угод або договорів, які укладаються між лікарнею та постачальниками. Він, очевидно, “забуває”, що такі умови допомагають лікарням оптимізувати свої витрати та зберігати бюджетні кошти.

Крім того, Кухар звинувачує журналістів сайту “Наші гроші” у проведенні торговельної війни та засобі боротьби з конкурентами через опублікування аналогічних статей про ТОВ “Дойч-Фарм”. Однак цей аргумент не має під собою міцних основ, оскільки публікації на сайті можуть бути спрямовані на розкриття корупційних схем і порушень у сфері закупівель ліків. Критика щодо неправомірного використання бюджетних коштів та недобросовісної закупівлі ліків відповідно до реальних цін на ринку є важливою для забезпечення прозорості та ефективного використання публічних коштів.

Загалом, із прямої мови Владислава Кухаря випливає спроба виправдати завищені ціни під час закупівлі ліків для Чернігівської міської лікарні №2, використовуючи аргументи, які не переконують.

Фотоколаж: MEDBOOK