Владислав Кухар: Про медицину треба дбати постійно

ДОСЬЄ: начальник управління охорони здоров’я Чернігівської міської ради, 52 роки, освіта вища, закінчив Харківський медичний інститут, лікар-офтальмолог, крім цього, має вищу кваліфікаційну категорію за спеціальністю «Організація і управління охорони здоров’я», отримав сертифікат лікаря загальної практики сімейної медицини. Відмінний лікар, грамотний фахівець, хороший організатор, креативний, відповідальний і цілеспрямований керівник.

Любить спорт, літературу, спілкування з друзями. Прекрасний сім’янин, виховує двох доньок.

Траєкторія руху — вгору

Владислав Кухар, незважаючи на високу адміністративну посаду, в душі залишається лікарем. І хоча зараз він не займається лікарською практикою, професія накладає відбиток на спосіб мислення, швидкість ухвалення рішення, реакцію, оперативність і зваженість. Він пройшов довгий шлях кар’єрними сходами. Але яку б посаду Владислав Вікторович не обіймав, він ніколи не забував про клятву Гіппократа, яку давав, отримуючи диплом лікаря.

На довіреній йому ділянці роботи він знає все до дрібниць. Адміністративна робота вимагає більшого вкладення сил і енергії, більшої віддачі, ніж від лікаря, вважає Владислав Вікторович. Йому є з чим порівнювати. Пацієнт приходить до лікаря з надією і позитивним настроєм, він бачить у лікареві людину, яка йому допоможе впоратися з хворобою.

Працівникам управління доводиться переважно вирішувати проблемні питання, розглядати скарги, стикатися з негативом, а це вимагає великих душевних витрат.

Проблем у медицині сьогодні багато, але головне завдання, яке необхідно вирішувати насамперед, — це довіра до медицини. Потрібно повернутися обличчям до пацієнта. Владислав Вікторович згадує, що коли він очолив міську службу здоров’я, то побачив ті вузькі місця, які не завжди були помічені раніше. Він систему знає зсередини, з вивороту, і бачив усі її недоліки, в кожній лікарні, в кожній поліклініці. Було важко на перших порах, не всі його розуміли, не всі звикли до його вимог, до стилю керівництва, але потім усе стало на свої місця, команда сформувалася і почала працювати на результат. Він став помітний. Сьогодні в лікарнях з’явилося нове обладнання, застосовуються нові технології. До ідеального стану нашим лікарням ще дуже далеко, але позитивні зрушення, безумовно, є. І це радує!

Медична реформа — крок нашої медицини вперед

Владислав Вікторович оцінює позитивно реформу, яка впроваджується в наше з вами життя, і двома руками її підтримує. Він вважає, що перший етап реформи пройшов успішно, адже він дозволив людям визначитися з вибором сімейного лікаря. Лікарі, зі свого боку, оцінили свої знання і професіоналізм, зросла конкуренція, а це викликає здорове суперництво. Велика увага стала приділятися профілактиці хвороб, а як відомо, хворобу легше попередити, ніж лікувати. Медична реформа дозволила детально вивчити всі напрями медицини, виявити незатребувані напрями, оптимізувати галузь і зосередитися на вирішенні проблем.

Уроки COVID-19

Будь-яка епідемія — це своєрідна перевірка на міцність системи охорони здоров’я. Епідемія вірусу COVID-19 стала несподіванкою для системи охорони здоров’я світу загалом. Багато хто, навіть дуже розвинені країни, не оговталися від неї досі. У Чернігові були вчасно вжиті карантинні заходи, але небезпека поширення вірусу ще дуже висока. Владислав Вікторович на собі відчув усі симптоми хвороби й тільки нещодавно став до роботи. Начальник управління охорони здоров’я вважає, що необхідно винести уроки й проаналізувати помилки, які були допущені в державній системі охорони здоров’я. По-перше, не можна було закривати санітарно-епідеміологічні станції, які завжди стояли на сторожі захисту від епідемій. По-друге, не можна скорочувати інфекційні відділення в лікарнях, вони завжди повинні бути в повній бойовій готовності.

Міська медицина кадрами укомплектована

Усі лікарні в місті практично повністю забезпечені медичним персоналом. Оптимізація не зачепила лікарів, і їхня кваліфікація дозволяє надавати медичні послуги на дуже високому рівні. У школи повернулися медичні сестри, вони просто перепрофільовані і тепер ставляться до системи освіти. У лікарнях завдяки міській владі з’явилося сучасне обладнання, яке дозволяє проводити аналізи й дослідження на місці, а не їхати в Київ. Туберкульозний диспансер продовжує роботу, але кількість пацієнтів там невелика, решта хворих лікується амбулаторно, така практика прийнятна в усьому світі.

Уперше за 25 років

Практично вперше за довгі роки міська влада звернула увагу на стан ліжок у лікарнях міста. Жодного разу не оновлювали постіль за всі ці роки, людям доводилось приносити свої простирадла й підковдри. «Я щиро радий, що для хворих людей найближчим часом будуть закуплені багатофункціональні ліжка, що дозволяють змінювати кути нахилу, і протипролежневі матраци. Усього планується закупити майже сто ліжок, які будуть розподілені пропорційно між лікарнями, по 35 отримають № 1 і № 2, решта – в пологовий будинок і лікарні № 3 і № 4. Мер особисто побував у неврологічному відділенні другої міської лікарні, поспілкувався з хворими і пообіцяв, що медицина була й буде одним із пріоритетів діяльності влади. Вкрай необхідним для медицини міста стало й рішення про придбання двох сучасних машин швидкої допомоги, які дозволять швидко транспортувати хворих до медичних закладів міста та столиці. Мер міста, інспектуючи лікарню, звернув увагу медиків на важливість профілактичної роботи в період карантину. Спілкуючись із лікарями, він зазначив, що ситуація з COVID-19 непроста, і важливо мінімізувати й за можливості ліквідувати всі ризики, пов’язані з хворобою. Я повністю з ним згоден. Про медицину потрібно дбати постійно», — зазначив Владислав Кухар.

Потреба тримати руку на пульсі міської медицини

Владислав Кухар без роботи почувається незатишно, він трудоголік і йому просто необхідно постійно бути в курсі всіх подій, які відбуваються в тому чи іншому медичному закладі. Владислав Вікторович повинен все і всіх контролювати, й дуже часто його візити в позаурочний час, а буває це і в нічний час, змушують підлеглих похвилюватися. Не всім це, без­умовно, подобається, але Владислав Вікторович переконаний, що такий контроль необхідний, він не дає розслабитися. Він суворий, але справедливий керівник, який рідко хвалить, але «своїх» не здає.

Обережний оптиміст

Професія лікаря наклала відбиток на характер Владислава Вікторовича. Він вважає себе обережним оптимістом. У світі, на його погляд, все дуже швидко змінюється, потрібно бути готовим до будь-яких змін. Його радують прості людські цінності, і іноді зустріч із другом за чашкою кави дарує море позитивних емоцій і розслабляє після складного робочого дня. Щоб підтримувати себе у формі, займається спортом, відвідує тренажерний зал. Дуже любить години, проведені наодинці з книгою, до того ж не з електронною, а з паперовою версією, щоб чути шурхіт перегортання сторінок.

У сім’ї він найголовніший чоловік; у його домашньому, суто жіночому колективі, крім коханої дружини, ще дві дочки й загальна улюблениця — кішка Дуся. Дружина не пов’язана з медициною, працює економістом, але за довге сімейне життя з лікарем навчилася багатьом медичним премудростям.

Дочки не планують піти по стопах батька, одна обрала гуманітарні науки (цього року закінчила школу), а друга ще не визначилася, вона на екваторі навчального життя й поки радує батьків спортивними досягненнями в плаванні. Сім’єю вони дуже люблять бувати на природі, в лісі, їздять по гриби, але «тихе полювання» іноді просто привід побути разом усією сім’єю. Вони дуже цінують ці години, проведені разом.

Подорожувати вони теж люблять, але дуже часто Владиславу Вікторовичу не вистачає на відпочинок часу. Йому цікавіше бути на роботі, вирішувати щоденні завдання, контролювати процес, знати, як працює кожна клітинка великого і складного живого організму, який називається міська медицина. Він ні на хвилину не забуває про клятву Гіппократа і на будь-якій посаді допомагає людям бути здоровими.

Джерело: “Деснянська правда”