Фельдшерка рятувала людей під час бойових дій

Вона полізла пожежною драбиною на сьомий поверх зруйнованого авіабомбами будинку на вулиці Чорновола у Чернігові. Боялася висоти, а 9-кілограмова сумка із медикаментами тягнула донизу. 24-річна Ірина Дерев’янко три роки працює фельдшеркою пункту охорони здоров’я в Головному управлінні ДСНС в області. Інформує Суспільне. Чернігів. 

З початком бойових дій на Чернігівщині дівчина вирішила не виїжджати з міста, а працювати і допомагати, чим зможе. Її чергування почалося 25-го лютого і тривало півтора місяця. Жила дівчина на роботі. В якийсь момент у пункті охорони здоров’я працювати залишилась одна вона – решта колег виїхали.

Перший виїзд Ірини був 28-го лютого до Киїнки. Село росіяни обстріляли з вогнеметів і реактивних систем залпового вогню. Надійшло повідомлення, що під завалами будинків є діти.

Ірина Дерев’янко з колегою. ФОТО: Суспільне Чернігів

Швидкі тоді не виїжджали, бо були обстріли швидких. Ми сіли в машину пожежну і виїхали туди. Приїхали на той виклик за адресою, але дітей під завалами не було уже. Сказали, що люди вже самі вийшли, — розповідає фельдшерка.

Окрім постійних виїздів і надання медичної допомоги пораненим, дівчина працювала і на своєму робочому місці. Сюди до неї на крапельниці, уколи або ж за ліками приходили як рятувальники, так і цивільні.

“Тут я перев’язки, ставила крапельниці, міряла тиск і приймала хворих. Також у мене є виїзні сумки. Це сумка, з якою я виїжджала часто. Така трошки важкувата”.

Ірина Дерев’янко їде на виклик. ФОТО: Суспільне Чернігів

Вага однієї такої сумки – 8-9 кілограмів, на виклик Ірина з помічницею зазвичай брали дві. Крім того, треба було ще й вдягати бронежилет і каску.

Ірина каже: більш важко було морально, ніж фізично. Були дні, які назавжди закарбувалися в пам’яті.

Ірина Дерев’янко. ФОТО: Суспільне Чернігів

“Був такий випадок, що в нас колегу поранило. Ми його привезли до лікарні в дуже тяжкому стані. Після операції на ранок він помер. В той момент, коли ми надавали йому допомогу, йому дзвонила його жінка”.

Скільки виїздів було за весь час і скільком людям допомогла – Ірина й не порахує. Зазвичай, на одному виклику надавала допомогу 3-4 людям. Найбільша кількість поранених була на вулиці Чорновола після авіаударів. Це найскладніший виклик за весь час.

Будинок на Чорновола після авіаудару. ФОТО: Суспільне Чернігів

На сьомому поверсі будинку під завалами були люди. Дістатися до них можна було тільки пожежною драбиною. Ірина, попри страх висоти, із 9-кілограмовою сумкою, що тягнула донизу, полізла туди.

“Стіна просто привалила людей. Ми побачили три тіла. Дві жінки були в тяжкому стані, але живі, третя жінка вже була мертвою. Ми почали надавати їм допомогу, а коли надали, почали їх спускати по пожежній драбині.Коли ми спустили одну жінку, підійшли до другої жінки, але вона вже померла. Коли ми надавали допомогу, вона ще трішки рухала ногами і навіть хотіла щось сказати”, – згадує Ірина.

Зазвичай, каже фельдшерка, в неї не було страху на виїздах, але в тому будинку стало лячно.

“Коли ми стояли і чекали на другу евакуацію жінки, побачили, що літак повернувся і почав робити круги, обліт. Потім почала сусідня кімната просто руйнуватися. Ми побачили, як стеля просто падає вниз”.

Рятувальники спустилися і надавали допомогу пораненим вже внизу, разом із лікарями швидких та Червоного Хреста. Ірина згадує: хотілося врятувати всіх.

Ірина Дерев’янко зі своїм чоловіком. ФОТО: Суспільне Чернігів

Але найбільше дівчина хвилювалася за свого коханого, який 24 лютого пішов воювати. Вони давно хотіли одружитися і вирішили зробити це під час облоги Чернігова. 12 березня прямо на роботі в Ірини їх розписав начальник Головного управління.

“Звісно, мріяли, що буде трішки по-іншому, щоб були і родичі, а так вийшло, що ні родичів, ні друзів не було, тільки з колегами. Так саме вийшло і це залишиться в історії нашої сім’ї, що ми пережили таку ситуацію”, – розповідає дівчина.

Весілля дівчини. ФОТО: Суспільне Чернігів

Зараз Ірина повернулася до звичного, довоєнного, ритму роботи і чекає, коли зі служби повернеться її чоловік.