У війну лікарню дуже виручає гуманітарна допомога

Першим ділом робили запаси

Напевне, ніхто не забуде того тривожного ранку 24 лютого, коли почалося широкомасштабне вторгнення рашистів на українську землю. З першого дня війни здригалася від вибухів і наша Чернігівщина. У кожного був шок. Ми не знали, що робити, чого чекати і чим усе це закінчиться. Але замість того, щоб панікувати, директор КНП «Коропська центральна лікарня» Володимир Іванович Матусяк взявся робити запаси. Пише коропське видання “Нові горизонти”.

Адже, коли війна, на передньому фронті опиняється медицина, аби рятувати і військових, і цивільних. Завдяки Богу, агресор на Коропщину не зайшов, нас оминули кровопролитні бої і бомбардування, у нас не гинули люди від рук катів. Але звідки у перший день війни було знати, що чекає на нашу Коропщину? А тому Володимир Іванович вирішив, що у першу чергу треба запастися медикаментами, аби мати можливість надавати першу допомогу. Пробіглися по аптеках, скупили все, що може знадобитися. Заправили всі чотири автомобілі пальним, набрали у каністри. Була проблема тільки з наркотичними препаратами, які використовуються під час операцій. Тендери були виграні, але ліки не завезені. Отож вирішили економити і використовувати їх тільки при нагальній необхідності. Скасували всі планові операції, робили тільки невідкладні: апендицити, защемлення грижі…

Оскільки у перший день війни ніхто не відав, що буде завтра і чи не будуть, бува, бомбить та обстрілювати і Короп, то всіх хворих із лікарні виписали додому. Ні, не вигнали недолікованих, усім надавали медичну допомогу, але ризикувати життям людей не стали. А потім, коли вже стало зрозуміло, що рашисти пішли далі й Коропщина у більш-меншій безпеці, то госпіталізували хворих, але їх було небагато.

– Усім, хто потребував, ми надавали медичну допомогу, – розповідає Володимир Іванович. – Оскільки всі мости були підірвані, а з перших днів війни вже у Сосниці стояли російські війська, а за Чернігів тривали бої, швидка допомога перестала возити хворих з інсультами та інфарктами на лікування до Мени і Чернігова. Усі медичні заклади своїх людей лікували на місці. З інфарктами хворих не було, а ось з інсультами привозили. Приймали і пологи, тоді у нас народилося чотири дитини. А коли трішки легше стало, стали возити породіль у Корюківку.

Дуже виручає гуманітарка

– Як виходили люди, які поступали у лікарню, із ситуації, коли в аптеках стало порожньо, бо ажіотаж дав про себе знати – вимітали з аптек усе. Де купували ліки? Чим їх лікували, адже завжди забезпечення ліками лежало на плечах пацієнта?
– Дещо надавали ми, але і в аптеках ще трохи ліків залишалося. Такої гострої нестачі не було. Потім з’явилися люди, які стали пропонувати допомогу. Їздили у Ніжин, там по знайомству купили дещо з необхідних ліків. Це було ще до гуманітарної допомоги. Деякі ліки отримували і з селищної ради. Благодійників було багато, всіх і не перерахую. Адже цих людей зовсім не знаю. Вони самі нас знаходили. Телефонували зовсім незнайомі люди, питали про потребу, привозили. Хтось лікувався в нас, то знайомі через знайомих домовлялися про гуманітарку для лікарні. Хтось давав просто так без документів, хтось із документами. Але гуманітарки надходило багато. Це і фізрозчини, й антибіотики, і перев’язувальний матеріал… На початку війни отримали, від кого, вже і не пам’ятаю, дитяче харчування та памперси, то просто через оголошення в інтернеті роздавали їх людям. Але нас більше цікавили ліки. Дуже гарну допомогу отримали від Тернопільського медичного інституту: розчини, системи, антибіотики – усе ходове. Вони доставили ліки у Київ, а ми звідти вже самі забирали. Це була одна з перших гуманітарок. А потім пішли інші. Вони різні, але все потрібне. Щось знадобиться зараз, щось використовуватимемо у перспективі.

Уже коли рашистів погнали з півночі України, тоді стали телефонувати до лікарні всілякі фірми і пропонувати гуманітарну допомогу. Ні від чого не відмовлялися. Тричі їздили в управління охорони здоров’я, там за розподілом також отримували гуманітарну допомогу.

– Ми раді абсолютно всьому, що нам дають. Ось, приміром, привезли маски, протиковідні костюми. Згодяться. Ми їх раніше купували. Маємо ще два кисневі концентратори та два апарати штучної вентиляції легень – це також була гуманітарна допомога. Концентратори отримали від нашого управління, а ШВЛ надав знайомий знайомого з Чернігова. Серед останньої гуманітарки – портативний УЗД апарат для обстеження судин. Це дороговартісна річ. Підучимо лікаря – та і користуватимемося. Десь зараз ще йде одна дуже гарна гуманітарна допомога. Чекаємо.

Не за гроші

Усі ліки, котрі отримували, як гуманітарну допомогу, зберігаються в лікарні й надаються хворим, які перебувають на стаціонарному лікуванні. За словами В.І.Матусяка, лікування хворих здешевилося наполовину, оскільки частину ліків люди отримують безкоштовно.

– Антибіотики, шприци, системи, розчини, усе, що маємо, все даємо, люди купують мало, – каже. – Багато і перев’язувального матеріалу: бинтів, пластирів, а також антисептиків, розчинів для перев’язок. Люди за них не платять – усе безкоштовно. Чимало маємо еутероксу, це препарат для щитовидної залози. Хто потребує, не купуйте в аптеці, приходьте у лікарню, ми забезпечимо. За рентгенівську плівку також нікому платити не доводиться, її закупила лікарня, але має бути електронне направлення.

Повністю безкоштовні в лікарні й аналізи, кардіограма. Але сімейний лікар має дати електронне направлення.

– Від хворих доводилося чути нарікання, що лікарі не надають направлення на аналізи чи кардіограму в лікарню, а тільки – у первинний центр. Чому так? А що, первинна медицина від цього втрачає гроші?
– На фінансовий стан установи це не впливає. Але це питання не до мене, а до сімейних лікарів. Ми ж готові абсолютно безкоштовно робити будь-які аналізи чи обстеження.

– Як було налагоджене харчування хворих під час війни, адже полиці магазинів були порожніми?
– З продуктами ми жодних проблем не мали. Коропська громада забезпечила нас основними продуктами: олією, крупами, макаронами тощо. Усього дали багато. Допомагали і з хлібом. Ті, хто лікувався у нас, голодні не були.

Медичні працівники на роботу не нарікають

– Війна війною, а реформу медицини ніхто не скасовував. Вона триває. Як вплинула війна на фінансування закладу, адже сьогодні кошти лікарня має заробляти.
– Фінансування достатнє. Іде війна, і медицині гроші не врізають. Боргів із заробітної плати не маємо, заробітні плати пристойні. Добре, що благодійники є, то економимо власні кошти. Добре, що комунальні послуги оплачує громада, а так би не виживали самі. Як буде завтра з грошима, побачимо. Думаю, легко не буде. І як буде взимку з опаленням, зараз не зрозуміло. Пакетів на медичні послуги маємо одинадцять. І надалі проводимо амбулаторний прийом діток, цей пакет нам не закрили з другого півріччя, як планувалося, продовжили до кінця року. Маємо проблеми з пальним. Нам, щоб заправити «Газель», аби з’їздити до Чернігова, треба 60 літрів пального. Хоча «Газелька» нас виручає. Туди веземо хворих, медиків на навчання, аналізи крові, а назад завантажуємо доверху всім необхідним.

– Два роки тому, співпрацюючи з DOBRE, Коропська громада визначила медицину пріоритетною галуззю. Яку користь ви отримали від того проекту?
– Нещодавно надійшло обладнання, якого потребували. Це гематологічний аналізатор та колоноскоп. Тепер маємо два аналізатори, перший купували за кошти соцеконому. А колоноскоп – необхідне обладнання для обстеження товстого кишечника. Він уже працює. Раніше люди до Чернігова їздили, тепер ця послуга є у нас. Хворі мають знати про це, а сімейні лікарі направляти до нас на обстеження.

– Важко працювати?
– Важко. А де зараз легко?

– Який настрій у колективі? – чергове запитання до Володимира Івановича.
– Не жаліються, – посміхається у відповідь. – Я вже розповідав, що ми об’єднали відділення – неврологію з терапією, хірургію з гінекологією. Людей не скорочували. Усе нормалізувалося. Заробітні плати виплачуємо вчасно. Усе добре, якби не війна.