Чому Валерія Зуба нарекли «москвинським покручем»?

Законопроєкт №8371, ухвалений Верховною Радою 20 серпня 2024 року, забороняє діяльність релігійних організацій, пов’язаних із російською федерацією. Це рішення стало важливим маркером для країни в умовах війни, демонструючи, хто стоїть на захисті державних інтересів, а хто ховається за відмовками.

Проте не всі парламентарі виявили готовність підтримати цю ініціативу. Валерій Зуб, лікар-онколог і депутат від Чернігівщини від «Слуги народу», під час голосування за цей законопроєкт просто зник із зали, фактично відмовившись підтримати заборону діяльності церков, що мають зв’язки з московським патріархатом.

Цей факт тоді залишився майже непоміченим, однак нещодавно набув нового розголосу. Усе змінилося після інтерв’ю Зуба всеукраїнському проєкту «Обранці» на Суспільному, де він прямо визнав, що його відсутність на голосуванні була свідомою. Таке зізнання стало шоком для багатьох і продемонструвало справжнє нутро депутата.

Війна, а для Зуба — «не на часі»?!

У згаданому інтерв’ю Зуб заявив, що ухвалення закону про заборону діяльності московського патріархату, на його думку, «не на часі», адже це нібито лише поглиблює розкол у суспільстві та породжує скандали.

«Я пояснював свою позицію. До речі, я її озвучив навіть на фракції, коли це питання обговорювалося. Я вважаю, що цю тему виносити зараз було не на часі. Якраз період, коли йде війна, коли наростає протистояння в суспільстві, коли й так у нас дуже багато справ і проблем, які, дійсно, до того призводять — до такої нестабільної ситуації. Ви бачите, наскільки цим законопроєктом породилося багато, скажімо, скандальних ситуацій. І ми знаємо, хто за цим усім стоїть, хто це підбурював, хто це намагався внести, для чого це все робилося. Це, знаєте, тут більше політики, ніж віри», — виправдовується Зуб, натякаючи на політичний підтекст ініціативи.

Це твердження виглядає, м’яко кажучи, поверховим. Законопроєкт №8371, ухвалений на виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України (РНБО), мав конкретну мету — обмежити вплив держави-агресора через церковні структури. Ще у 2022 році експертна комісія Державної служби України з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС) підтвердила офіційний зв’язок Української православної церкви (УПЦ) із московським патріархатом. Нещодавня перевірка митрополії УПЦ також засвідчила зв’язки з російською православною церквою (РПЦ), що вкотре доводить: мова йде не про релігію, а про інструмент гібридної війни.

Фактор «Спасо-Преображенський»

Багато чого пояснює й духовне коріння самого Зуба. Депутат є давнім парафіянином Спасо-Преображенського собору в Чернігові — одного з тих, які досі перебувають під юрисдикцією Української православної церкви московського патріархату.

Цей факт додає глибини його заявам про «неприпустимість політизації віри» — фактично це класичне намагання захистити інституцію, до якої має особистий стосунок, під маскою поміркованості.

Цікаво, що Зуб не заперечує потребу в українській церкві, але й не бачить нічого небезпечного у зв’язках із російською православною церквою — або каже, що «не знає про них»:

«Я таких фактів не знаю. Мені здається, що це більше, можливо, десь відбувається, але точно не в Чернігові. Я виступаю за те, щоб в Україні була своя релігійна церква, щоб ми мали свою віру, свою релігію, я за це. Але робити це таким шляхом, мені здається, неправильно. Я не хочу, щоб ви подумали, що я підтримую московський патріархат, точно не підтримую. Але я не хочу, щоб це відбувалося таким політичним шляхом».

Як в анекдоті про мавпу з гранатою

Як зазначають парламентарі, які підтримали заборону діяльності московського патріархату, «таке вибіркове “не-знання” — це банальна стратегія ухилення від відповідальності. У випадку народного депутата Валерія Зуба — це відверте політичне лицемірство».

Подібні оцінки лунають і у владних колах: «Своїм вчинком Зуб фактично підтримав збереження чинного стану речей. Цей підхід може бути вигідним для нього особисто, проте завдає шкоди державі. Адже поки гинуть наші люди, частина з яких щонеділі чує в храмах “благословення” з москви, мовчання Зуба виглядає як зрада моральних принципів».

Саркастичні коментарі політиків із твердою позицією лише підсилюють враження: «Його поведінка нагадує анекдот про мавпу з гранатою — Зуб просто не може визначитися, з ким він: з українцями чи з московитами. А хіба колись було інакше? Людина міняє вже четверту партію. Треба буде — примкне й до п’ятої. І там йому абсолютно все одно, з ким шукати підтримку виборців. Він готовий навіть іти з тими, хто молиться московським богам. А ця його бравада на публіку — популізм, аби знову потрапити до Верховної Ради».

Чому Зуб слідує курсу Дубіля?

У цій грі «відсутностей» фігурує не лише Зуб. Його колеги від Чернігівщини — Максим Зуєв, Павло Халімон, Анатолій Гунько і, звичайно ж, Валерій Дубіль — також обрали позицію неучасті.

Все це створює враження, що Чернігівщина перетворилася на комфортну зону для прихильників УПЦ московського патріархату — навіть під час війни. А Дубіль, як відомо, ніколи не приховував своєї симпатії до цієї церковної структури. Зокрема, він у своєму Facebook із задоволенням публікував фото тодішнього настоятеля Києво-Печерської лаври митрополита Павла, відомого в народі під псевдо «Паша-Мерседес».

Проте, у політичних колах вважають, що Валерію Зубу байдуже, до якої церкви ходить Валерій Дубіль. Тут справа в іншому. Адже саме Дубіль — перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань здоров’я, секретар спецкомісії з моніторингу влади Києва, член міжпарламентських груп, фельдшер за фахом та, за інформацією з відкритих джерел, людина з сумнівною репутацією — є ключовою фігурою у кадрових рішеннях медичної сфери регіону. І Зуб це чудово розуміє. Він усвідомлює: якщо не буде дослухатися до Дубіля, то не отримає можливості очолити Чернігівський медичний центр сучасної онкології чи отримати високу посаду в Національному інституті раку, куди так прагне потрапити. До речі, Олену Єфіменко, колишню очільницю інституту, вже звільнили. Це неабияк характеризує Валерія Зуба.

Голос народу: шалений спротив

Після того як народний депутат від Чернігівщини Валерій Зуб свідомо не підтримав законопроєкт №8371 про заборону діяльності московського патріархату в Україні, громадськість не залишилася байдужою. У соціальних мережах, на форумах і під публікаціями новин з’явилася хвиля гніву, сарказму, зневіри й обурення. Чернігівщина — одна з областей, яка зазнала масштабних атак від російських окупантів, — не пробачила «відсутності» депутата під час голосування за важливий для держави закон.

Користувачі соціальних мереж висловлюють своє ставлення. Одна з них, Б.Б., емоційно зауважує:
«Схоже, що цього Зуба і його сім’ю ще не підсмажили “брати” (якщо останні ще в Україні)».

Natasha Karpenko додає:
«Здається, Зуб займається політиканством. Те, що він говорить, — повний абсурд. Віра у нас одна, православна, в Бога, пане Зуб. Просто вас цікавлять геть інші справи, так і скажіть».

Сповнена обурення Людмила Гомоляко пише:
«І так не радує наш депутат із Чернігівщини, а тут ще й проголосувати за московський патріархат — дно. 2015 рік, розстріляний на Водохреща автобус із людьми, які їхали на роботу. В усіх українських церквах моляться за загиблих, а в Ніжині в одній із церков у цей час лунає: “слава кірілу”. Про що можна говорити…»

Із сотень подібних коментарів формується чіткий образ: люди розуміють, що за словами «не на часі» ховається не турбота про стабільність держави, а страх втратити прихильність серед послідовників московського патріархату або особисті інтереси.

Користувачка Olesia Reuta називає ситуацію прямо:
«Мені здається, це вже не політика, а відкрите вороже ставлення до державності та незалежності України. І тоді питання: чому СБУ не перевіряє таких “законотворців”? Не поважаєш свою державу — складай мандат і не ганьби честь народу, від імені якого виступаєш і за чий рахунок живеш».

Інші мешканці не стримують обурення тим, що народний депутат не лише не представляє інтереси громади, а й відверто ігнорує очевидні факти зв’язків Української православної церкви московського патріархату з державою-агресором. Коментарі на кшталт «запроданець», «ватний хр@н», «москвинський покруч», «ждун», «любітєль гундяїв» — не поодинокі, а системні.

Така реакція — природна: під час війни будь-яка демонстрація лояльності до ворога сприймається як зрада. Коли депутат ухиляється від голосування і виглядає як той, хто «грає за інший табір», невдоволення лише зростає.

Деякі користувачі, як Inna Lugina, прямо вказують на корупційну складову:
«Боже, який жах! Філія “КГБ” московського патріархату діє під час війни в Україні, а він проти! Навіщо нам такі депутати? Поки місця у Верховній Раді купують за гроші, нічого іншого в Україні не буде!»

Ці слова перегукуються з думками про те, що саме виборці, які свого часу проголосували за Зуба, тепер мають спостерігати за його політичними коливаннями у принципових питаннях.

Натомість Наталія Прокопенко точно підсумовує суть:
«То нехай займається тим, що найкраще вміє. А не лізе в політику. Бігав, як простит@тка з партії в партію, поки таки проліз. Повна відсутність моралі».

Яблучка від яблуні далеко не падають?

Цікавим є той факт, що народний депутат Валерій Зуб в інтерв’ю проєкту «Обранці» на Суспільному заявив, що його син зараз перебуває на фронті, і він, як батько, щодня молиться за нього.

Щоправда, далі історія замовчує, до якої саме церкви молиться старший Зуб, а також у яких військах і на якому з гарячих напрямків воює його син.

Ймовірно, йдеться про синів від першого шлюбу, зокрема про середнього сина Вадима — фахівця з права, який влітку 2023 року ділився світлинами зі свого весілля в Харкові. А 16 грудня 2024 року він ще захищав дисертацію на здобуття ступеня доктора філософії в Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого (м. Харків). Відповідно до облікової картки дисертації, яка є у вільному доступі (повна версія — тут), Вадим Зуб працює в Києві у Службі безпеки України.

Крім того, співробітник СБУ Вадим Зуб став студентом магістратури Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича за спеціальністю “Міжнародні відносини” у вересні 2024 року. Формально це заочна контрактна програма без жодного бюджетного місця — однак у списках навпроти його імені стоїть позначка “ПЛ”, тобто пільга на навчання. Пільга дає право на безоплатне навчання на контрактній основі, соціальні стипендії, пріоритет при зарахуванні та додаткові гарантії, як-от знижки або звільнення від плати за проживання в гуртожитку.

Водночас Вадим Зуб позначений як пільгова категорія (“ПК”), що, ймовірно, вказує на статус учасника бойових дій. Відомо, що він не є ані дитиною-сиротою, ані особою з інвалідністю, ані дитиною, позбавленою батьківського піклування — тобто більшість інших пільг на нього не поширюються.

Це викликає цілком логічне питання: де саме і коли Вадим Зуб, як співробітник спецслужби, брав участь у бойових діях, і на якій підставі Чернівецький національний університет надав йому пільгу на оплату навчання за програмою, де офіційно не передбачено жодного бюджетного місця?

Ситуація, що не менш ганебно тхне, трапилася й зі старшим сином народного депутата Валерія Зуба — Олександром. Він, лікар за освітою, працює в Чернігівському медичному центрі сучасної онкології. Утім, точно не воює. У прифронтових стабілізаційних медичних пунктах Олександр помічений не був. Понад те, під час активних бойових дій на Чернігівщині він чкурнув до Чернівців, де працював у приватній клініці Altero.

Повернувшись додому, Олександр ще й отримав грамоту від Чернігівської обласної військової адміністрації. Цей факт виглядає особливо цинічно, адже інші лікарі Чернігівщини в той час рятували поранених у складних умовах — без тепла, світла та під обстрілами. А Олександр Зуб тим часом перебував у комфортнішому місці, попиваючи каву. Цю історію його батько, Валерій Зуб, воліє не афішувати.

І поки хлопці з простих сімей, обмежені у виїзді за кордон, ризикують життям на фронті, цей депутатський синок безперешкодно катається світом.

Що маємо

Усі ці факти складаються у єдину картину, яка яскраво демонструє: для одних війна — це боротьба за незалежність і життя, для інших — лише зручний привід для ухилення від відповідальності та збереження власного комфорту.

Фото: з відкритих джерел