Чернігів: антисанітарія хлібозаводу йде на експорт

Чернігівський хлібокомбінат №2, яким керує Ольга Заїка — фігура, тісно пов’язана з політичною партією «Батьківщина», — став прикладом не лише безпрецедентної антисанітарії, а й системної хвороби зрощення бізнесу, політики та релігії. Попри кричущі порушення, підприємство не просто продовжує свою діяльність — воно готується вийти на експортні ринки, зокрема до Європи. Це викликає не лише подив, а й обґрунтовану тривогу: на кону — репутація української харчової продукції. А коли журналісти намагаються говорити про ці речі — на них починається тиск.

«Дерево життя» на гнилих коренях

У центр суспільного обурення Чернігівський хлібокомбінат №2 потрапив не через перевірки органів контролю чи журналістські розслідування, а через власний піар.

Скандал розгорівся на Вербну неділю, коли підприємство вирішило встановити символічний «рекорд доброчинности». У ресторані «Старий Чернігів» співробітники хлібокомбінату виклали півтори тисячі пасок у формі рушника, який назвали «Деревом життя». Благородна мета — вшанування пам’яті загиблих, допомога фронту, підтримка громади. А насправді — глянцеве шоу з чітким політичним підтекстом.

У центрі події — представники місцевого бомонду, політики з «Батьківщини», перші обличчя Чернігівської області та ділові партнери підприємства. На периферії — родичі загиблих військових: скромні, мовчазні, неначе тіні. Присутність камери важила більше, ніж присутність пам’яті.

Організатори пафосно заявляли: усі паски поїдуть на фронт і до нужденних. Проте саме після цієї заяви громада дізналася правду. Першим джерелом викриття стала… сама Ольга Заїка. Напевно, вирішила прихвастнути — мовляв, дивіться, як ми печемо, — і опублікувала у Facebook фото з виробничого цеху. Так, не підозрюючи, викрила те, що роками залишалося за лаштунками.

На знімку — сцена, далека від уявлень про сучасне харчове виробництво: облуплені стіни, відкриті брудні поверхні, відсутність будь-яких ознак санітарного контролю. Це фото швидко поширилося соцмережами, спричинивши хвилю коментарів. І, як відзначали користувачі, це — не виняток, а реалії, у яких роками випікаються хліб і паски, що розходяться по Чернігівській області.

Так званий символ «Дерево життя» перетворився на знак показного благодійництва, що приховує гнилизну всередині.

А далі почали з’являтися запитання. Логічно, що погляди звернулися й до самої Ольги Заїки — політично активної бізнесменки з очевидними зв’язками в партії «Батьківщина» та тісними контактами з представниками Української православної церкви московського патріархату. Як з’ясувалося, під час облоги Чернігова навесні 2022 року пані Заїка не лише возила хліб до Троїцько-Іллінського монастиря, а й дійшла до того, що «породичалася» з монахинями з Успенського Єлецького. Про це вона відверто, навіть із захопленням, розповідала в медіа (читати — [тут]).

Відтоді ця промосковська кліка, не маючи навіть санітарних книжок, стала частими гостями на місцевому хлібокомбінаті, яким керує Ольга Заїка.

У той час, коли Україна щодня платить кров’ю за свою свободу, подібні зв’язки — не просто тривожні, вони обурливі. У період, коли московська церква стала частиною гібридної війни, будь-яка демонстрація лояльности до неї — це прямий плювок в обличчя тим, хто віддає життя за нашу українську землю.

Деталі — у розслідувальній публікації «Хлібокомбінат №2 встановив рекорд з антисанітарії» (читати — [тут]).

Замість реакції — репресії

Очікувано, громадськість і незалежні журналісти відреагували на виявлену антисанітарію з промосковським підтекстом гучним резонансом. У правовій державі будь-який керівник, зіштовхнувшись із подібним скандалом, уже наступного дня мав би вийти із публічними вибаченнями, ініціювати службову перевірку й терміново впровадити антикризові заходи. Але, як показує практика, це не про Чернігів і не про Чернігівський хлібокомбінат №2.

Натомість очільниця підприємства Ольга Заїка обрала іншу стратегію — агресивну й закриту. Замість діалогу — блокування в соцмережах усіх, хто насмілився висловити критичну думку. Замість відповідальності — атаки на тих, хто наважився говорити про реальний стан справ. Разом із діловими партнерами у змові з представниками влади було розгорнуто цілеспрямовану кампанію тиску — зокрема на журналістів, які висвітлюють проблему антисанітарії, помножену на хресні ходи московського патріархату.

Ситуація набула особливого присмаку, коли у певних групах у соціальних мережах — тих самих, що вибірково «борються за правду», а на ділі перебувають на короткому повідцю в місцевих чиновників — почала масово зникати публікація  «Хлібокомбінат №2 встановив рекорд з антисанітарії» та коментарі. Ба більше, до нас надійшла «пропозиція» — зняти статтю з сайту. Ми відповіли відмовою. Принциповою.

Очевидно, у цій історії йдеться не лише про хліб і безпечність. Мова — про інформаційну війну на локальному рівні. Про спробу змусити мовчати тих, хто говорить правду. Про цинічне використання адміністративного ресурсу задля замовчування проблем, які становлять загрозу для суспільства.

Європа чекає? А в нас — швабра замість автоматизації

Найбільше шокує те, що продукцію Чернігівського хлібокомбінату №2 планують експортувати до Європи. І це — не жарт. Вироби, виготовлені з грубим порушенням санітарних норм, мають потрапити за кордон під виглядом «української якості».

За офіційною інформацією, хлібокомбінат №2 готується вийти на ринок Німеччини. 30 квітня відбулася робоча зустріч керівництва підприємства з представниками Чернігівської торгово-промислової палати (ТПП), присвячена експорту. Планується участь у програмі Partnering in Business with Germany та приєднання до Enterprise Europe Network. Це має відкрити нові можливості для пошуку партнерів, трансферу технологій і залучення інвестицій. Директорка Ольга Заїка демонструє рішучість і стратегічне бачення.

Обличчями європейського прориву стали віцепрезидентка Чернігівської ТПП Лариса Циган та керівниця відділу зовнішньоекономічної діяльності Тетяна Селезень. Керує палатою Костянтин Іванов. Уточнимо: альтруїзмом торгово-промислова палата не займається — членство та просування потребують фінансових внесків.

Утім, публічна картинка — одне, а внутрішня реальність — зовсім інше. Поки в етері лунають гучні фрази про європейські амбіції, люди, які реально забезпечують виробничий процес на хлібокомбінаті, перебувають у середовищі, далекому від будь-яких стандартів. Вони не читають офіційні звіти — вони дихають тим, що там у печах і цехах. І на цьому тлі їхні слова звучать красномовніше за будь-які пресрелізи.

Ось що нині просочується з хлібокомбінату…

«Спалити той сарай і не плодити заразу. Адже хлібзаводом це назвати важко. Яке було підприємство – ляля. Опустилися нижче плінтуса».

“Друзі, а ви не ох@@ли? При 222 мільйонах доходу перетворити хлібокомбінат у скотний двір. Там пора вже вмішуватися прокуратурі”

“Людей простих там тримають за бидло, ніхто в той завод не вкладає, вижимають останнє, аби напхати свої кишені. Кругом бардак, кучугури, стелі цвітуть – усе чорне, і цим у домішку з печами дихають люди. На підприємстві повно алкоголічок. Два-три дні попрацють, потім приходять інші. Перевалочна база”.

«З топора каші не звариш. І з лайна доброго хліба не буде. Кажу по-чесному: беруть найдешевше борошно і брешуть, що це елітне — “вінницьке”. Зате пані Вікторія Бариляк, яка колись була контролеркою, а тепер — “гуру технології”, дуже любить теревенити про якість. Але щойно доходить до того, щоб показати свій вищий пілотаж — одразу зникає в кущах!»

«Цікаво, а сам хазяїн Табалов — він би той хліб їв? А булочку? Якби знав, що там одна хімія — оті ферментні добавки, поліпшувачі, замінники… Все, що душа не бажає. У пасках і булках — жодного яйця нема. Зато зверху мажуть тим розбовтаним “яйцем”, що вже давно мало би викидатись. Та так щедро мажуть, що запах той — на півзаводу! Люди вже й шуткують: “О, запахло святом!”»

«Хваляться тими ротаційними печами, як діти новою іграшкою. А чому ніхто не запитає, як насправді там працюють терморегулятори, які через день виходять з ладу? Люди стоять, мов біля багаття, постійно чергують, щоб нічого не згоріло. Це не автоматизація — це знущання з персоналу!»

«А яка там кваліфікація? Та нема про шо говорить. Люди з вулиці приходять — день-два постояли, подивились, і втекли. На булочній лінії вообще тєкучка ужасна. Бо умови — просто капєц, а зарплата така, шо тільки в руках подивився — і нема…»

«Підтримую кожне слово! Кондитерський цех — то взагалі окреме достояніє. Ср@ч і цвіль починаються вже з самого порогу. Там не те, що санстанція, там навіть совість давно не заходила. Крем на торти дійсно мажуть прямо голими руками. Без рукавичок, без нічого. Руки, може, й чисті… але в кого як. Хтось до того в туалет ходив, хтось цигарку курив. А потім — от вам “святковий торт”!»

«Ідіть, я вам проведу екскурсію в “расстойку” на батонах — там цвіль у люльках! Цвіль!!!»

«Якість?! Про яку якість може йти мова, якщо її просто немає чим контролювати! Погляньте, у яких умовах працюють технологи! У деяких людей у сараї — і то чистіше, ніж у цій “лабораторії”. У той час як навіть найбільш відсталі підприємства вже придбали сучасне обладнання, у Чернігові досі миють клейковину по пів дня у холодній воді. А ще — ледь не щодня міняють гумки на іржавій конструкції, яку вже важко назвати титрувальним устаткуванням (привіт дідусеві Леніну), бо ті гумки рвуться. Фенолфталеїну накапали — і на око визначають “рожевизну”… Алло, на дворі XXI століття! Де pH-метри? Уся документація ведеться вручну в журналах. Де ті обіцяні ноутбуки й оцифровані дані? Уся ця “звітність” зводиться до того, щоб підігнати потрібні цифри. І це, перепрошую, робота технолога — бігати й контролювати глибину надрізу на батонах?!»

«Чула, що збираються в Німеччину? Та це ж триндець, люди добрі! Якщо німці раптом звернуть не в кабінет директорки пані Заїки, куди з пафосом водять делегації через окремий вхід, а зайдуть у справжній виробничий цех Чернігівського хлібокомбінату — вони просто попадуть у кому від культурного шоку! Очі піднімуть — і зомліють. Там усе вкрите пліснявою, стіни чорні, мов після пожежі. Особливо в заквасочному відділенні, яке мало б бути стерильним, як операційна. А воно — як бомбосховище. Стіни давно кричать про ремонт, але їх ніхто не чує. Усе довкола — старе, роздовбане, зношене, і все це продовжує якось існувати лише завдяки людському героїзму. Завод застряг у совку. А тим часом власник — мільйонер, що мріє, певно, ще й орден отримати за «сучасне виробництво».»

«Так, німцям, видно, дуже нужнО нашої автоматизації з Чернігова. Та що там їхні кнопки і датчики, як в нас ціла наука – от шоб пар пустить, треба шваброю як слід влупити по крану. Не влупиш – не буде ні пара, ні настрою. А закваску шоб пустить на виробництво – то не якісь там європейські сенсори, ні. У нас все просто і по-нашому: як дав трубі по ребрах добренько — закваску спустили зверху. Не двинув — сиди, чухайся. Наука. І так у нас всьо, шоб ви знали».

«Теж чула… Треба вже терміново братись за німецьку, бо як їм пояснити, що наші дозувальні станції ще з динозаврівських часів — щоб тісто замісити, то треба або на око сипнути пару совків борошна, або відро води влити. Механіка і автоматика в нас на нулі, як у музейному експонаті. А в Заїки одне в голові — піаритись та як побільше вичавити з того сараю, який вони гордо хлібокомбінатом називають».

«А чим, власне, вони збираються здивувати європейців, зокрема німців, які мають глибоку культуру хлібопечення та високі стандарти виробництва? На Чернігівському хлібокомбінаті вже давно використовуються закваски та поліпшувачі імпортного походження, зокрема продукція Puratos та Lesaffre. Про традиційність тут не йдеться: опарний спосіб тістоведення давно залишився у минулому. Ще як начальство стоїть над душею — дають побродити, а так тісто розділяють прямо з тістомісилки, без належного бродіння чи витримки, що безпосередньо впливає на смак та структуру хліба та хлібобулочних виробів. Про якість тут давно забули. Та, вочевидь, для керівництва, зокрема пані Заїки, головне — не продукт, а як добре заробити на обмані споживачів, при цьому вкладаючи мінімум у реальний розвиток виробництва».

«А зарплата німецька буде — чи за нічні зміни знову по десять тисяч за роботу в бомжанику, хоча я був на Святоніколаївскій – там чистіше? 😏💸🌙»

«Продукція продається, попит є. Тож нащо витрачати гроші на миття, автоматизацію. І так купують. І ніхто навіть не отруївся. Чистота? Ні, не чули :)»

Ці свідчення — не перебільшення. Це реальна соціальна анатомія виробництва, яке претендує на вихід на міжнародний ринок. І якщо сьогодні з країни виїде не якісний український продукт, а отруєна безвідповідальністю хлібина — завтрашній споживач у Берліні чи Гамбурзі асоціюватиме з Україною не стійкість і гідність, а плісняву й обман.

Український експорт повинен бути символом якості, а не компромісу. І якщо держава закриває очі, то це ще не означає, що світ зробить те саме.

Хто ж «кришує» цей антисанітарний бізнес?

Усі дороги ведуть до народного депутата-мільйонера Олександра Табалова, якого свого часу теж асоціювали з політичною силою «Батьківщина». За даними AgroPolit із покликанням на журнал Фокус, у 2017 році бізнесмен посів 74-те місце в рейтингу найбагатших українців, а в аграрній категорії — увійшов у трійку лідерів. Табалов не просто фігура з минулого — він досі присутній у переліках топ-100 найзаможніших українців. Саме за ним стоїть харчова імперія «Формула смаку», до якої входить і скандально відомий Чернігівський хлібокомбінат №2. До орбіти Табалова також належить молочна компанія «Волошкове поле» та однойменна благодійна фундація родини.

Проте важливо розуміти, що комерційна структура — лише одна зі складових успішного функціонування цього бізнесу. Не менш важливу роль відіграє політична й адміністративна підтримка.

Одним із ключових чинників такого захисту є опора з боку народного депутата Валерія Дубіля — першого заступника комітету ВР з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування, члена фракції «Батьківщина». Саме його пов’язують із політичним «дахом» над менеджментом області, зокрема в питаннях кадрових ротацій та лобіювання інтересів наближених бізнес-груп. За інформацією з відкритих джерел, Ольга Заїка, яка активно діє в інтересах Чернігівського хлібокомбінату №2, публічно демонструвала лояльність до Дубіля. Це лише посилює підозри щодо його неформального впливу на регіональну вертикаль влади. Додаткової тривоги додає бекграунд самого Дубіля: його ім’я неодноразово фігурувало в медіа про зв’язки з криміналітетом і симпатії до московського патріархату.

У цьому контексті варто згадати й про ще одного важливого гравця — голову Чернігівської обласної військової адміністрації Владислава Чауса, представника партії «Слуга народу», який несподівано виявив палкий інтерес до підприємств, пов’язаних із Табаловим.

Його візити на виробництва, публічні «благословення» проєктів, а головне — державні гранти, що розподіляються під цю риторику, не залишають сумнівів у симбіозі влади та бізнесу. Так, ТОВ «НіжинХліб», що також входить до «Формули смаку» та керується В’ячеславом Демченком, лише торік отримало 5,3 млн грн держпідтримки. І це — попри те, що ще 2020 року статки самого Табалова оцінювалися у понад 110 млн доларів США.

Інформаційний супровід цього тандему лише підтверджує, на чиєму боці Чаус. У публікаціях Чернігівської ОВА почали з’являтися відредаговані фото з виробництв: затемнені фони, розмиті об’єкти — усе, аби не показати реальні умови.

Та навіть крізь блюр видно: несвіжі стіни, немиті лотки, відсутність базових стандартів санітарії. Щоправда, для фотосесії з нагоди візиту Чауса працівникам хоча б видали одноразові рукавички. А що там після його від’їзду — питання риторичне.

Впадає в око, як чи не грудьми на амбразуру кинулася захищати інтереси Чернігівського хлібокомбінату в соціальних мережах пані Олена Ячна — начальниця відділу продовольчої безпеки Департаменту агропромислового розвитку Чернігівської ОДА. Озброєна гучними фразами та погрозами судом дописувачам, вона щиро взялася за «оборону». Щоправда, трохи охолонувши, згодом прибрала свої емоційно забарвлені коментарі. Водночас, на диво, від неї не пролунало жодного конструктивного слова щодо подолання безладу та антисанітарії на самому хлібокомбінаті — ані плану дій, ані бодай натяку на відповідальність.

Таке лобіювання цілком пояснює, яким чином хлібозаводам Олександра Табалова в Чернігівській області вдається обійти санітарні перевірки, отримати сертифікати якості та безпечності без реального аудиту та виводити гроші через фіктивні проєкти. Невидима «парасолька» з високих кабінетів — найкраща страховка.

Ось вам і наочний приклад. На звернення дописувачів із вимогою негайного реагування на антисанітарні умови на ТОВ «Чернігівський хлібокомбінат №2» у Держпродспоживслужбі, яку очолює Юрій Павлішен, формально відповіли на своїй офіційній сторінці у Facebook: мовляв, діяти можуть лише в межах закону.

Перевірки фактично заблоковані постановою Кабміну №303 від 2022 року, яка під час воєнного стану обмежує як планові, так і позапланові інспекції. Навіть у разі серйозних порушень дії можливі лише за чітко визначеними підставами. Чиновники наголошують: без письмового звернення — поштою, електронкою чи через сайт — реагувати не можуть.

Однак, як свідчать очевидці, буква закону чомусь не заважає співробітникам тієї ж Держпродспоживслужби регулярно навідуватися до прохідної підприємства. Але не з приписами — а по булки.

І саме тут антисанітарія перетинається з цинізмом.

Фото: з відкритих джерел