Андрій Прокопенко: герой чи піарник з позивним “Ч”

Андрій Прокопенко відомий не тільки як колишній голова Чернігівської обласної державної адміністрації, а й як активний учасник війни на Сході України. Звичайно, його громадська діяльність на передовій заслуговує поваги та підтримки. Але чи дійсно Прокопенко допомагає військовим більше, ніж піариться? Хто ж він насправді –  герой чи піарник з позивним “Ч”?

На сайті Першого добровольчого мобільного шпиталю імені Миколи Пирогова (ПДМШ) Прокопенко вказаний як директор зі стратегічних комунікацій. Це означає, що його головною задачею є просування іміджу шпиталю, залучення фінансових ресурсів та комунікація зі ЗМІ та громадськістю. Крім того, Прокопенко вважається експертом у сфері Government Relations. Тож може допомагати вирішувати деякі питання на рівні владних структур.

Оскільки Андрій Прокопенко є членом штату менеджменту ПДМШ, він отримує оплату за свою роботу. За словами президента Геннадія Друзенка, деяким постійним працівникам платять невелику зарплату, оскільки вони не мають інших джерел доходу. Можна тільки сподіватися, що Прокопенко задовольнився її мінімальним розміром. Кошти на оплату зарплат та інші витрати отримуються з донатів.

Атмосфера, у якій живуть добровольці на передовій, відрізняється від тієї, яка панує в київському офісі Першого добровольчого мобільного шпиталю імені Миколи Пирогова, де перебуває в основному Прокопенко. Офіс розташований у лісовій зоні Києва, й є незавершеним будівництвом профілактичного призначення.

Прокопенко, відповідно до постів у соціальних мережах, також відомий своєю активною діяльністю з вивезення поранених на реанімобілі. Проте, багато з його дій на війні можна охарактеризувати як піар-акції. Нещодавно він потрапив в об’єктив камер журналістів як водій швидкої чергової евакуаційної бригади. Він також звернув увагу на себе, придумавши для себе позивний ЧЕРНІГІВ. Це знову ж таки може бути сприйнято як спроба просування власного іміджу та збільшення популярності.

Це складно уявити, що  Андрій Прокопенко може зробити більше, ніж просто вивезти поранених військових з зони бойових дій, якщо він не має медичної освіти або досвіду роботи в медичних установах. Ще складніше уявити, що досвідчений фотокореспондент, який працює на передовій, акцентував би увагу на водії, а не на тих, хто дійсно рятує поранених. Звісно, якщо цей фотокореспондент не діє на запрошення Прокопенка та не пише однобокий матеріал, який з пієтетом описує в тому числі й дії директора зі стратегічних комунікацій у зазначеній особі.

Такі припущення можуть свідчити про те, що Андрій Прокопенко намагається скористатися війною як інструментом для власного піару та заробітку. Хто знає, можливо ми навіть побачимо його серед тих, хто отримає статус учасника бойових дій, або серед тих, хто є співвласником приватного закладу, що надає послуги з реабілітації воїнів.

Фотоколаж: MEDBOOK