Чернігівський хлібокомбінат №2: основний цех. Фото: Ольга Заїка
13 квітня на сторінці у Facebook медіакомпанії “Деснянська правда”, яка нині існує радше як рудимент старої слави, з’явився пафосний допис від її редакторки Людмили Пархоменко. У ньому прославлялася ініціатива Чернігівського хлібокомбінату № 2, який виклав символічний рушник із майже 1,5 тисячі пасок та встановив рекорд.
Ідея, за словами директорки підприємства Ольги Заїки, полягала в тому, щоб створити з пасок “вишиванку”, названу “Деревом життя”.
«Ми порадилися й вирішили, що для Чернігівщини буде дуже символічно у Вербну неділю викласти рушник із пасок — таку собі “вишиванку” — і назвати його “Дерево життя”, — розповідає Ольга Заїка, директорка ТОВ “Чернігівський хлібокомбінат № 2”.
Локацією проєкту став ресторан «Старий Чернігів», де на білих скатертинах виклали 13-метрову конструкцію.
Заїка підкреслила соціальний характер проєкту:
«Наш проєкт “Дерево життя” — соціальний. Ми вкладаємося в усі нюанси проєкту власними коштами і даємо можливість, щоби люди придбали паски за помірною ціною та передали їх благодійно саме тим, хто потребує».
На захід запросили широке коло гостей — від родин загиблих військових до представників місцевої влади та делегатів від партії «Батьківщина», з якою асоціюють Ольгу Заїку. Атмосфера — офіційно-урочиста, фото — місцями пафосні й з елементами позування.
Зафіксувала рекорд у категорії “Розміри” генеральна директорка Книги Світових Рекордів Ганна Крисюк.
Усі паски, що увійшли до рушника-рекордсмена, як повідомляється, були одразу викуплені та передані людям із соціально вразливих категорій. Протягом тижня здобні вироби також доставлять нашим захисникам на передову.
Скандальний фотодоказ антисанітарії
Але в медову бочку влетіла ложка дьогтю. У коментарях під дописом «Деснянської правди» директорка хлібокомбінату Ольга Заїка, мабуть, у пориві гордості, бездумно виклала фото з виробничого цеху, де не лише випікають хліб, а й безпосередньо виготовляють паски. І тут почалося…
Побачене відверто шокувало читачів, які дорікнули керівниці підприємства: якщо вже замахнулися на рекорд, то не гріх було б привести виробництво до ладу хоча б до Великодня, а не влаштовувати під час війни цю піар-браваду.
“І це у такому бруді й антисанітарії ви паски печете?! Хай Бог милує. Санстанція до вас давно навідувалася? Ну як так можна заср@ти підприємство? Ви ж людей годуєте!!!” — обурено зазначили в одному з дописів.
Користувачі тегнули як Хлібокомбінат № 2, так і саму Ольгу Заїку (Olga Zaika).
Пані Заїка без жодних пояснень почала блокувати незручних критиків, розповідають юзери.
Як з’ясувалося, обговорення розгорілося й на сторінці Ганни Крисюк (Аня Крисюк / Hanna Krysiuk), яка безпосередньо фіксувала рекорд. Підписники запитали в неї, чи була вона особисто на підприємстві, на якому етапі виробництва перебувала та чому не побачила, що там панує антисанітарія.
На це пані Крисюк поспіхом відповіла: «я бачила санітарні умови :))».
Після публікації скандального фото — жодної реакції.
На інцидент звернули увагу й журналісти, які моніторять інтернет-простір.
Зокрема, ми також поставили Ганні Крисюк запитання: хто входив до складу комісії з оцінки дотримання хлібокомбінатом санітарних вимог та норм безпечності відповідно до HACCP? У яких саме цехах або зонах виробництва вона побувала перед тим, як фіксувати рекорд?
Відповідь досі не надійшла.
Хотілося б отримати коментарі й від інших учасників делегації, які безпосередньо відвідали хлібокомбінат разом із пані Крисюк.
Зокрема, від Леокадії Герасименко — голови правління громадської спілки «Спілка жінок України» та Сергія Охонька — координатора Міжнародного штабу допомоги українцям, депутата Ніжинської міської ради від партії «Батьківщина», який уже фігурував у численних непрозорих практиках.
Яка була їхня місія — окрім того, щоб попозувати для фото біля експедиції та кабінету директорки хлібокомбінату Ольги Заїки?
Чи є на банку фарби?
Тож на дату публікації маємо: Чернігівський хлібокомбінат №2 гучно прославився «рушником із пасок» — символічним «Деревом життя» і цілою делегацією чиновників та тих, хто не впустив можливості пропіаритися. Але варто було директорці викласти фото з виробництва — і весь пафос миттєво розтанув під хвилею обурення.
Бруд, безлад, облуплені стіни — словом, антисанітарія. Це аж ніяк не ті кадри, які мають супроводжувати випікання святкової паски. Люди справедливо запитали: якщо вже є гроші на піар і рекорди, то чому не знайти на банку фарби, аби навести елементарний порядок?
Соцпроєкт — це не декорація. Це — відповідальність. А довіру громади треба заробляти не лише флешмобами, а насамперед — чистими руками і чистим цехом.
Адже продукцію підприємства споживає велика кількість жителів Чернігівщини, зокрема й діти та люди з особливими потребами. Серед свіжих тендерів замовниками продукції хлібокомбінату є Орлівський психоневрологічний інтернат, Центр комплексної реабілітації дітей з інвалідністю та осіб з інвалідністю «БлагоДар», КЗ «Березнянський навчально-реабілітаційний центр» та інші. Продукція також постачається на підприємства, які годують наших захисників.
Постачання на такі стратегічно важливі об’єкти вимагає високих стандартів якості, адже це безпосередньо впливає на здоров’я та добробут людей, які перебувають на передовій, а також осіб, що отримують соціальні послуги.
Отже, виникає цілком логічне питання: чи справді настільки складне становище у підприємства, що немає змоги навести елементарний порядок у виробничих приміщеннях?
Ось лише офіційні дані фінансової звітності ТОВ “Чернігівський хлібокомбінат №2” за 2024 рік:
Дохід — понад 222 млн грн
Чистий прибуток — 165 100 грн
Активи — понад 62 млн грн
Кількість працівників — 280 осіб
Це точно не портрет бізнесу на межі виживання.
Понад те, ТОВ «Чернігівський хлібокомбінат №2» — лише частина великої бізнес-структури. Він входить до складу корпорації «Формула смаку», яка об’єднує 24 підприємства. Власник корпорації — Олександр Табалов, український бізнесмен, який також є співвласником відомої молочної компанії «Волошкове поле» та співзасновником Благодійної фундації родини Табалових.
Табалов відомий не лише як бізнесмен, а й як політик зі скандальним бекграундом: його звинувачували в «торгівлі» посадами, підтримці диктаторських законів часів Януковича, рейдерських схемах і зраді політичної сили «Батьківщина», від якої він свого часу потрапив у Верховну Раду.
За даними AgroPolit із покликанням на журнал Фокус, у 2017 році Табалов посів 74-те місце серед найбагатших українців, а в аграрному секторі — 3-тє місце. З того ж року він стабільно фігурує в рейтингах ТОП-100 найбагатших українців, а станом на 2020 рік його статки оцінювалися у 110 млн доларів.
Отже, з огляду на такі ресурси й масштаби, твердження про «скрутне становище» хлібозаводу виглядають дещо лукаво. Гроші на фарбу для наведення санітарного ладу, здається, все ж можна було знайти.
З кого запитати про контроль?
При гравцях такої величини, як ті, хто стоїть за ТОВ “Чернігівський хлібокомбінат №2”, не дивно, що Юрій Павлішен, начальник Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області, в упор не бачить того, про що волають джерела зсередини підприємства. А саме: у цехах усе буквально лопається від бруду та плісняви, а виробництво триває з грубим порушенням як санітарних норм, так і норм безпечності харчових продуктів.
За наявною у нас інформацією, Павлішен замість належного реагування надсилає своїх інспекторів лише на екскурсію до прохідної — «фас» не на перевірку, а «затаритися булочкою».
А тим часом через антисанітарію, нестерпні умови праці й мізерну заробітну плату на заводі — страшна плинність кадрів. Люди, за словами очевидців, бояться працювати там, аби елементарно не підхопити якусь заразу. У повітрі цеху регулярно витає запах перегару — і не лише від деяких рядових працівників. Схоже, вони беруть приклад зі свого вищого керівництва, яке теж не проти «розговітися» просто на робочому місці — прикластися до «чаші неупиваємої».
Кажуть, чутки про такі «корпоративні звички» вже перескакують через заводський паркан.
І тут закономірно постає питання: з кого ще запитати за контроль? Де реакція інших служб? Чому мовчить управління охорони здоров’я? Чому прокуратура не ініціює перевірку у зв’язку з потенційною загрозою здоров’ю населення? Де позиція трудової інспекції? Чи там теж «затарилася продукцією» — разом із совістю?
Коли мова йде про здоров’я тисяч людей, які щодня купують хліб, хлібобулочні та кондитерські вироби з цього підприємства — мовчання та бездіяльність служб уже не просто недбалість, а співучасть.
Паски — для українців, а молитви — московським богам?
Не надто щирою виглядає й поведінка директорки та бенефіціарки ТОВ «Чернігівський хлібокомбінат № 2» Ольги Заїки. З одного боку, вона випікає паски для матерів загиблих українських воїнів, організовує соціальні ініціативи. З іншого — підтримує тісні зв’язки з представниками московського патріархату.
При цьому залишається незрозумілим, до якої саме церкви себе зараховує пані Заїка — надто вже суперечливою постає її релігійна «позиція».
Показовим є й факт активної присутності на підприємстві монахинь Успенського Єлецького монастиря, який із 1992 до 2024 року перебував в оренді московського патріархату. За словами працівників, пані Заїка особисто влаштовує для них «екскурсії» виробничими цехами — без жодного санітарного одягу, просто у повсякденному вбранні.
Виникає логічне запитання: чи мають ці особи бодай санітарні книжки? І не менш цікаво — з якою метою вони взагалі приходять на виробництво: переймають «досвід» того, як годувати людей продуктами, виготовленими в умовах із пліснявою, чи, можливо, передають знання про те, як «освятити» стафілококом?
До речі, в одному з інтерв’ю пані Заїка зізналася: під час облоги Чернігова навесні 2022 року вона рятувалася саме в цьому монастирі.
“Ігуменя Марія дозволила мені оселитися в монастирі, я жила в келії разом із матушкою Іоанною. Так уже сталося. Тепер ми як рідні. Прокидалася о 6:00, о 7-й їхала на роботу, а поверталася близько 20:00. Матушки палили грубки, у них було тепло, нагрівали воду, можна було випити чаю, залишали для мене тарілку борщу. Місяць прожила там. Тепер матушки жартують: “Келія залишається за вами”, — розповідає Ольга Заїка.
Про віру — це справа особиста. Але коли вона переходить у символічну та практичну співпрацю з релігійною структурою держави-агресора, постає питання: на чиєму ви боці, пані Ольго?
І це — не єдиний тривожний маркер у її біографії. До того ж Ольгу Заїку пов’язують із реверансами в бік народного депутата України, першого заступника комітету з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування у Верховній Раді України, члена ВО «Батьківщина» Валерія Дубіля. За ним, щоправда, давно тягнеться шлейф чуток про причетність до криміналітету, а ще — про близькість до московського патріархату.
Не дивно, що й медійна підтримка цього підприємства виглядає настільки вибірковою. Адже авторкою хвалебного матеріалу про «рушник із пасок» є не хто інша, як редакторка «Деснянської правди» Людмила Пархоменко, яка мешкає в селі Деснянка під Черніговом.
Саме їй закидають, що під час облоги області вона агітувала місцевих мешканців приймати “гуманітарну допомогу” від окупантів. На прямий запит до Національної спілки журналістів України — що така особа досі робить у лавах українських медійників — у відповідь пролунала тиша. Але тиша, коли йдеться про речі подібного масштабу, — це теж відповідь. І часто — ганебна.
Фармкартель “нагрів” державу майже на 5 мільярдів 
Репродуктологи вже готують для Свириденко капці 
Чернігівців направлятимуть у “золоту поліклініку”? 
Чернігівські онкоділки нарощують мережу нових схем 
Пацієнтів позбавили надії на комфортне лікування 
Як освітянки вкрали в дітей відпочинок у Болгарії 
Знати свій статус — контролювати завтрашній день 
На Чернігівщину надійшли підручники шрифтом Брайля 
Троє з поранених залишаються під наглядом лікарів
Там давно треба гнати з підприємства отих двох алкаш@к – Ольгу Заїку, директорку, та її заступнипницю з виробничих питань Вікторію Бариляк. Молящиєся не просихають!
Абсолютна правда. У неділю моляться по мацковським церквам а в понеділок такі матюччя гнуть що вуха вянуть.
З топора каші не звариш. І з лайна доброго хліба не буде. Кажу по-чесному: беруть найдешевше борошно і брешуть, що це елітне — «вінницьке». Зате пані Вікторія Бариляк, яка колись була контролеркою, а тепер — «гуру технології», дуже любить теревенити про якість. Але щойно доходить до того, щоб показати свій вищий пілотаж — одразу зникає в кущах!
Там та держворслужба не лише за булочкою бігає, а торбами тягає ще й на лапу добре має. Подивіться на цю м@рду сиротську Павлішена. Перший хаб@рник Чернігівщини
Спалити той сарай і не плодити заразу. Адже хлібзаводом це назвати важко. Яке було підприємство – ляля. Опустилися нижче плінтуса
Якість?! Про яку якість може йти мова, якщо її просто немає чим контролювати! Погляньте, у яких умовах працюють технологи! У деяких людей у сараї — і то чистіше, ніж у цій «лабораторії». У той час як навіть найбільш відсталі підприємства вже придбали сучасне обладнання, у Чернігові досі миють клейковину по пів дня у холодній воді. А ще — щодня міняють гумки на іржавій конструкції, яку вже важко назвати титрувальним устаткуванням (привіт дідусеві леніну), бо ті гумки рвуться через день. Фенолфталеїну накапали — і на око визначають «рожевизну»… Алло, на дворі XXI століття! Де pH-метри? Уся документація ведеться вручну в журналах. Де ті обіцяні ноутбуки й оцифровані дані? Уся ця «звітність» зводиться до того, щоб підігнати потрібні цифри. І це, перепрошую, робота технолога — бігати й контролювати глибину надрізу на батонах?!
Людей простих там тримають за бидло, ніхто в той завод не вкладає, вижимають останнє, аби напхати свої кишені. Кругом бардак, кучугури, стелі цвітуть – усе чорне, і цим у домішку з печами дихають люди. На підприємстві повно алкоголічок. Два-три дні попрацють, потім приходять інші. Перевалочна база.
А яка там кваліфікація? Та нема про шо говорить. Люди з вулиці приходять — день-два постояли, подивились, і втекли. На булочній лінії вообще тєкучка ужасна. Бо умови — просто капєц, а зарплата така, шо тільки в руках подивився — і нема…
Друзі, а ви не ох@@ли? При 222 мільйонах доходу перетворити хлібокомбінат у скотний двір. Там пора вже вмішуватися прокуратурі
Треба було ще зайти в кондитерський цех, де сидить Повжичка. Там чорт ногу зломить – ср@ч непролазний вже від порога. Крем на торти мажуть прямо руками. Самі – як черті грязні!
Підтримую кожне слово! Кондитерський цех – то взагалі окреме достояніє. Срач і цвіль починаються вже з самого порогу. Там не те, що санстанція, там навіть совість давно не заходила. Крем на торти дыйсно мажуть прямо голими руками. Без рукавичок, без нічого. Руки, може, й чисті… але в кого як. Хтось до того в туалет ходив, хтось цигарку курив. А потім — от вам «святковий торт»!
Яка з тієї Люсі журналістка? Журношл@шка! Їй судячи з усього пофіг звідки чавкати. Хоч з українського корита, хоч з орків. Капець! Просто капець. А ви, українці, лягайте в землю! С@ки @@бані!
Керівництво міркує
Отруєнь немає,і слава Богу
Помолимось за це
А засукувати рукава і займатись наведенням ладу,а не позувати коло Пасок-ну,не Царське це діло
Царі, божі помазанники, відрізнялися від плебсу з хлібокомбінату тим, що мали на плечах тверезу голову і приймали здраві рішення, а не бігали під час війни з думкою, де вигуляти свою чергову сукню та бездумно підставити колектив. Скільки це треба хильнути, щоб так опростоволоситися?
Ну так якщо ти розумієш що в тебе бардак і зайти в той цех неможна навіщо так підставлятися??? Навіщо викладати ті фотки у фейсбук, щоб це підхопили видання. Це чи п’яна була, чи від природи не розумна?
Царі спали на лебединому пуху, їли-пили із серебра-злата, знали про кожного, хто їм служив вірою і правдою і щедро платили. А те, що тут називається по-іншому: губи фарбували, а ср@ки – не мили. Ми – царі на фоні помийної ями! Вам не соромно? Ще й Бога згадувати!
НЕ паска, а одна хімія. Всякої фігні туди напихають. Там жодного яйця немає.
Цікаво, а сам хазяїн Табалов – він би той хліб їв? А булочку? Якби знав, що там одна хімія – оті ферментні добавки, поліпшувачі, замінники… Все, що душа не бажає. У пасках і булках – ні одного яйця нема. Зато зверху мажуть тим розбовтаним «яйцем», що вже давно мало би викидатись. Та так щедро мажуть, що запах той – на півзаводу! Люди вже й шуткують: «О, “запахло” святом!»
Чула, що збираються в Німеччину? Та це ж триндець, люди добрі! Якщо німці раптом звернуть не в кабінет директорки пані Заїки, куди з пафосом водять делегації через окремий вхід, а зайдуть у справжній виробничий цех Чернігівського хлібокомбінату — вони просто попадуть у кому з культурного шоку! Очі піднімуть — і зомліють. Там усе вкрите пліснявою, стіни чорні, мов після пожежі. Особливо в заквасочному відділенні, яке мало б бути стерильним, як операційна. А воно — як бомбосховище. Стіни давно кричать про ремонт, але їх ніхто не чує. Усе довкола — старе, роздовбане, зношене, і все це продовжує якось існувати лише завдяки людському героїзму. Завод застряг у совку. А тим часом власник — мільйонер, що мріє, певно, ще й в орден отримати за «сучасне виробництво».
Хваляться тими ротаційними печами, як діти новою іграшкою. А чому ніхто не запитає, як насправді там працюють терморегулятори, які через день виходять з ладу? Люди стоять, мов біля багаття, постійно чергують, щоб нічого не згоріло. Це не автоматизація — це знущання з персоналу!
А чим, власне, вони збираються здивувати європейців, зокрема німців, які мають глибоку культуру хлібопечення та високі стандарти виробництва? На Чернігівському хлібокомбінаті вже давно використовуються закваски та поліпшувачі імпортного походження, зокрема продукція Puratos та Lesaffre. Про традиційність тут не йдеться: опарний спосіб тістоведення давно залишився у минулому. Ще як начальство стоїть над душею — дають побродити, а так тісто розділюють прямо з тістомісилки, без належного бродіння чи витримки, що безпосередньо впливає на смак та структуру хліба. Про якість тут давно забули. Та, вочевидь, для керівництва, зокрема пані Заїки, головне – не продукт, а як добре заробити на обмані споживачів, при цьому вкладаючи мінімум у реальний розвиток виробництва.
Теж чула… Треба вже терміново братись за німецьку, бо як їм пояснити, що наші дозувальні станції ще з динозаврівських часів – щоб тісто замісити, то треба або на око сипнути пару совків борошна, або відро води відлити. Механіка і автоматика в нас на нулі, як в музейному експонаті. А в Заїки одне в голові — піаритись та як побільше вичавити з того сараю, який вони гордо хлібокомбінатом називають.
Так, німцям, видно, дуже нужнО нашої автоматизації з Чернігова. Та що там їхні кнопки і датчики, як в нас ціла наука – от шоб пар пустить, треба шваброю як слід влупити по крану. Не влупиш – не буде ні пара, ні настрою. А закваску шоб пустить на виробництво – то не якісь там європейські сенсори, ні. В нас все просто і по-нашому: як дав трубі по ребрах добренько — закваска пішла зверху. Не дав — сиди, чухайся. Наука. І так у нас всьо, шоб ви знали.
Ідіть, я вам проведу екскурсію в расстойку на батонах – там цвіль у люльках! Цвіль!!!
А зарплата німецька буде — чи знову за нічні зміни в бомжатнику десять тисяч — і то потолок? Був на Святоніколаївській — бомжі живуть чистіше. 😏💸🌙
Продукція продається,попит є
Тож нащо витрачати гроші на миття,автоматизацію
І так купують
І ніхто навіть не отруївся
Чистота?
Ні,не чули:)