Фармкартель “нагрів” державу майже на 5 мільярдів

Фармкартель під час війни: як 4,8 мільярда гривень зависли між Антимонопольним комітетом України (АМКУ) та судами

Війна мала б стати моментом правди для української держави. Коли кожна гривня йде на армію, коли життя пораненого солдата залежить від доступності ліків, а суспільство щодня платить кров’ю за право на існування, саме тоді монополії повинні ламатися, а не квітнути. Проте український фармацевтичний ринок демонструє іншу реальність: навіть у час війни картелі залишаються недоторканними, а мільярди гривень замість бюджету зависають у павутинні судів, чиновницьких пауз і кулуарних домовленостей.
Про це пише громадська організація «Медичний конструктор» на своїй сторінці у Facebook.

Схема банальна, але ефективна

Антимонопольний комітет України влітку 2025 року ухвалив рішення, яке в нормальній державі стало б сигналом системного очищення. Двох найбільших дистриб’юторів — «БаДМ» і «Оптіма-Фарм» — визнано винними у багаторічній картельній змові. Схема була банальною, але смертельно ефективною: синхронне підвищення цін на найпопулярніші ліки без економічного підґрунтя, з повним контролем до 85% ринку. Препарати, які мали б бути доступними кожному, дорожчали одночасно, наче за єдиною вказівкою. За це Комітет виставив рекордний штраф — 4,8 мільярда гривень.
Та на цьому історія не завершилася. Вона лише почалася. Бо після рішучих заголовків у медіа виявилося, що штраф існує лише на папері. Дистриб’ютори публічно заявили: платити не будемо, ми підемо до суду. І пішли. Запущено класичну для українських олігархів тактику — нескінченні оскарження, клопотання про зупинку виконання, затягування кожної процедури. Водночас ринок наповнюється чутками про багатомільйонні хабарі, якими намагаються «змазати» найвищі інстанції. І хоча ці суми поза офіційними документами, сам факт того, що вони звучать у професійному середовищі, вже свідчить: боротьба йде не за закон, а за можливість зберегти контроль.

Рішення на мільярди  — юридична пилюка

Особливо симптоматично, що все це відбувається в момент, коли сам Антимонопольний комітет втрачає керованість. Голова АМКУ Павло Кириленко, призначений ще у 2023 році, опинився під ударом. У серпні 2025 року Спеціалізована антикорупційна прокуратура вимагає його відсторонення у справі, яка хоч і не стосується безпосередньо фармкартелю, але б’є по його репутації та фактичній можливості керувати.

Таким чином, у критичний момент виконання рекордного рішення Комітет залишається без реального політичного та адміністративного важеля. Це і є найнебезпечніше: не ухвалити рішення, а провести його до кінця. Бо в Україні вироки проти монополій десятиліттями залишаються у «замороженому» стані. Рішення на мільярди перетворюються на  юридичну пилюку, яка осідає в реєстрах, але ніколи не перетворюється на реальні кошти у державній скарбниці. Історія з 4,8 мільярда гривень ризикує стати черговим прикладом такого «пилососу».

Олігархічна модель міняє вивіски

Тим часом на ринок тихо виходить третій гравець — «Вента ЛТД». Її активи були виведені з-під контролю російських власників через АРМА ще у 2022 році, але у 2025-му процес управління завершився дивним чином. Управителем став обраний у непрозорій процедурі суб’єкт, і одразу пролунали заяви, що актив фактично повертається під контроль колишніх бенефіціарів. У результаті «Вента» сьогодні активно перехоплює контракти, які випадають у «БаДМ» і «Оптіма-Фарм», і готується стати новим монополістом.
Це означає лише одне: жодної демонополізації не відбулося. Замість зламаної дуополії ми отримуємо перерозподіл ринку під новий дах. Олігархічна модель залишається незмінною — вона просто міняє вивіски.

Як працює світ: ЄС та США

Щоб зрозуміти всю глибину української проблеми, достатньо подивитися на Європейський Союз і США. Там картелі не просто карають штрафами — їх добивають.
У ЄС штрафи на фармацевтичні компанії сягають мільярдів євро. Наприклад, Pfizer і Flynn Pharma у 2016 році отримали штрафи за завищення цін на протиепілептичний препарат фенітоїн: понад 84 млн фунтів стерлінгів у Великій Британії, з додатковими позовами пацієнтів. У 2020-х Єврокомісія неодноразово накладала санкції на виробників за «pay-for-delay» — змови, щоб відтермінувати вихід дешевших генериків. І жодна компанія не змогла «заговорити» процес: штрафи справді стягувалися, а рішення судів виконувалися негайно.
У США ситуація ще жорсткіша. Там керівники компаній, винні у картельних змовах, нерідко отримують не лише штрафи, а й реальні тюремні терміни. Федеральна торгова комісія (FTC) та Міністерство юстиції (DOJ) діють швидко: картель у фармі — це підрив життя громадян, отже, це кримінал. У 2019 році одразу кілька фармкомпаній у США були змушені заплатити понад 1,2 млрд доларів компенсацій за завищення цін на антибіотики та препарати від серцево-судинних хвороб.
Ключове — в ЄС і США штраф не є предметом торгу. Він стягується. А у нас штраф на 4,8 млрд — це папір, який легко перетворюється на інструмент шантажу: заплати — не в бюджет, а «по кабінетах».

Хто такі «БаДМ» і «Оптіма-Фарм»

«БаДМ» — дистриб’ютор із Дніпра, що десятиліттями тримав найбільший сегмент фармринку. Його моделі побудовані на масовій логістиці та вертикальній інтеграції: від імпорту до аптечних мереж. За рахунок домінування «БаДМ» мав змогу встановлювати умови для виробників і контролювати кінцеву ціну в аптеках.
«Оптіма-Фарм» — кияни, які вибудували паралельну структуру і конкурували не за ціною, а за впливом. Їхня особливість — «дзеркальні» кроки. Коли «БаДМ» піднімав ціни, «Оптіма» робила те саме. Це і стало доказом змови: синхронна поведінка двох гігантів, яка виключала конкуренцію.
Разом ці компанії сформували дуополію, у якій будь-яка лікарня чи аптека була заручником. І саме вони сьогодні оскаржують штраф, користуючись тим, що в державі війна, а влада відвертає погляд.

Висновок: влада проти власного народу

4,8 мільярда гривень — це не просто штраф. Це лакмусовий папірець. І він показав, що влада не готова воювати з картелями так, як воює з народом. Бо з народом воювати простіше: підвищувати тарифи, вводити драконівські податки, штрафувати підприємців. А коли справа стосується фармацевтичних олігархів — раптом з’являється безсилля, затягування і мовчання.
Це і є справжнє обличчя системи. Вона не воює з монополіями — вона воює з власними громадянами. Влада без жодних сумнівів перекладе тягар війни на плечі простих українців, але не наважиться примусити заплатити тих, хто роками наживався на їхньому здоров’ї.
І якщо ця історія завершиться тим, що штраф так і залишиться у судових папках, це буде вироком не лише АМКУ чи фармринку. Це буде вироком самій державі. Бо тоді війна програна ще до фронту — у кабінетах, де життя солдата і життя пацієнта завжди програють життю олігарха.

Фото: “Медичний конструктор”, MEDBOOK